Український етнос формувався під впливом різних європейських народів і має тривалу й непросту історію становлення. За даними останнього всеукраїнського перепису населення (2001 р.), на території країни загалом проживали представники понад 130 етнічних спільнот.
Етнографічні групи українців. Етнографічна група - локальна частина етносу, що вирізняється мовою та традиційно-побутовою культурою.
Наша нація формувалася на перехресті різних культур й етнокультурних угруповань. Саме цим пояснюється існування нині серед українців кількох основних етнографічних груп. Кожна з них має власну говірку, власні звичаї і прадавні обряди, самобутній пісенний фольклор, звичний спосіб господарювання, розвинуті народні ремесла.
Бойки - самобутня етнографічна група українців, яка мешкає у центральній і подекуди в західній частині Українських Карпат. Господарська діяльність (переважно вирубно-вогневе землеробство), зумовила простоту в усьому: небілені хати, одяг з простого полотна. І водночас - неповторна дерев’яна храмова архітектура. Бойки будують монументальні й прості хати: стіни складають з масивних ялинових колод, дах криють переважно «китицями» (пов’язаними солом’яними снопами). Вікна, двері, ворота розписують дивовижними орнаментами. Зі специфічними мовними ознаками, зокрема вживанням частки «бойє» у значенні «тільки, так», пов’язують і назву цієї етнічної групи.
Гуцули - частина гірського українського населення Карпат, для якої провідною галуззю господарства було скотарство (особливо вівчарство). Житло гуцулів наче фортеця - оточений системою будівель двір. Будинки прикрашені: кругом розшиті рушники, килими. Меблі прикрашені хитромудрим різьбленням. Гуцули люблять вбиратися, причому навіть чоловічі куртки - кептарі розшиті золотом і прикрашені помпонами. Однак їхній одяг добре пристосований до мінливої погоди гір. Окрім вбрання, люблять гуцули зброю. Прадавня, ще язичницька основа збережена гуцулами й у духовній культурі, зокрема в обрядах та ритуалах. Більшість гуцулів мешкає подекуди на висоті до 1400 м, а тому їх ще називають горянами, або верховинцями.
Лемки - етнографічна група українського народу, що мешкає по обох схилах Бескидів. Духовна й матеріальна культура лемків зазнала впливу словацько-польського оточення. Мову лемків просто відрізнити по постійному наголосу на передостанньому складі, твердому «и» та частому вживанню слова «лем» («лише», «тільки»). Відносна простота побутових речей компенсувалася у них мальовничістю витворів народного мистецтва. Це й вишивки з переважно геометричним орнаментом, і різьблення по дереву, і писанкарство, і прикраси з бісеру. Основним напрямком господарювання лемків з давніх-давен було скотарство.
Поліщуками в Україні називають мешканців Українського Полісся. Ця етнічна група сформувалася в районі українсько-білоруського міжетнічного порубіжжя. Поліщуки зберегли чимало з прадавньої слов’янської культури. Спадком давньої культури є також і типи поселень, часто з однією вулицею або у вигляді хуторів, і давня обрядовість, й особливий пісенний фольклор. Основні напрямки господарювання поліщуків - землеробство та скотарство, рибальство й мисливство.
Литвини - етнографічна група українського етносу, яка сформувалась на територіях, що на схід від Десни, під впливом української, білоруської і російської культур. Назва «литвини» пов’язана з тривалим перебуванням цієї частини українців у складі Великого князівства Литовського. У литвинів, як і загалом на Поліссі, відомими були різні ремесла й промисли, пов’язані з обробкою деревини, а одним із найпоширеніших занять жіноцтва в кожній селянській сім’ї було прядіння й ткацтво. Також до місцевих лісових промислів належала заготівля лика на продаж для плетіння личаків.
2 votes Thanks 2
masukovskaaana
Вы мой спаситель/спасительница! Очень благодарна!!!!
Answers & Comments
Verified answer
Український етнос формувався під впливом різних європейських народів і має тривалу й непросту історію становлення. За даними останнього всеукраїнського перепису населення (2001 р.), на території країни загалом проживали представники понад 130 етнічних спільнот.Етнографічні групи українців. Етнографічна група - локальна частина етносу, що вирізняється мовою та традиційно-побутовою культурою.
Наша нація формувалася на перехресті різних культур й етнокультурних угруповань. Саме цим пояснюється існування нині серед українців кількох основних етнографічних груп. Кожна з них має власну говірку, власні звичаї і прадавні обряди, самобутній пісенний фольклор, звичний спосіб господарювання, розвинуті народні ремесла.
Бойки - самобутня етнографічна група українців, яка мешкає у центральній і подекуди в західній частині Українських Карпат. Господарська діяльність (переважно вирубно-вогневе землеробство), зумовила простоту в усьому: небілені хати, одяг з простого полотна. І водночас - неповторна дерев’яна храмова архітектура. Бойки будують монументальні й прості хати: стіни складають з масивних ялинових колод, дах криють переважно «китицями» (пов’язаними солом’яними снопами). Вікна, двері, ворота розписують дивовижними орнаментами. Зі специфічними мовними ознаками, зокрема вживанням частки «бойє» у значенні «тільки, так», пов’язують і назву цієї етнічної групи.
Гуцули - частина гірського українського населення Карпат, для якої провідною галуззю господарства було скотарство (особливо вівчарство). Житло гуцулів наче фортеця - оточений системою будівель двір. Будинки прикрашені: кругом розшиті рушники, килими. Меблі прикрашені хитромудрим різьбленням. Гуцули люблять вбиратися, причому навіть чоловічі куртки - кептарі розшиті золотом і прикрашені помпонами. Однак їхній одяг добре пристосований до мінливої погоди гір. Окрім вбрання, люблять гуцули зброю. Прадавня, ще язичницька основа збережена гуцулами й у духовній культурі, зокрема в обрядах та ритуалах. Більшість гуцулів мешкає подекуди на висоті до 1400 м, а тому їх ще називають горянами, або верховинцями.
Лемки - етнографічна група українського народу, що мешкає по обох схилах Бескидів. Духовна й матеріальна культура лемків зазнала впливу словацько-польського оточення. Мову лемків просто відрізнити по постійному наголосу на передостанньому складі, твердому «и» та частому вживанню слова «лем» («лише», «тільки»). Відносна простота побутових речей компенсувалася у них мальовничістю витворів народного мистецтва. Це й вишивки з переважно геометричним орнаментом, і різьблення по дереву, і писанкарство, і прикраси з бісеру. Основним напрямком господарювання лемків з давніх-давен було скотарство.
Поліщуками в Україні називають мешканців Українського Полісся. Ця етнічна група сформувалася в районі українсько-білоруського міжетнічного порубіжжя. Поліщуки зберегли чимало з прадавньої слов’янської культури. Спадком давньої культури є також і типи поселень, часто з однією вулицею або у вигляді хуторів, і давня обрядовість, й особливий пісенний фольклор. Основні напрямки господарювання поліщуків - землеробство та скотарство, рибальство й мисливство.
Литвини - етнографічна група українського етносу, яка сформувалась на територіях, що на схід від Десни, під впливом української, білоруської і російської культур. Назва «литвини» пов’язана з тривалим перебуванням цієї частини українців у складі Великого князівства Литовського. У литвинів, як і загалом на Поліссі, відомими були різні ремесла й промисли, пов’язані з обробкою деревини, а одним із найпоширеніших занять жіноцтва в кожній селянській сім’ї було прядіння й ткацтво. Також до місцевих лісових промислів належала заготівля лика на продаж для плетіння личаків.