Скіфи були кочовим народом, який жив у степах Центральної Азії та Східної Європи з VIII по III століття до нашої ери. Вони мали ієрархічну соціальну структуру, на вершині якої була знать, за якою йшли вільні воїни, простолюдини та раби. Дворянство складалося з аристократичних родин, які мали політичну та економічну владу. Воїни були класом вільних людей, які служили в армії та були джерелом захисту для суспільства. Простолюдини були переважно землеробами та ремісниками, які виробляли товари для скіфського суспільства, тоді як раби були полоненими або боржниками, які були змушені працювати на своїх скіфських господарів.

Ответ:

Постійні війни стимулювали розвиток у скіфів державотворчих процесів. Верховна влада в скіфських племенах належала цареві. Цар очолював військо, його влада була спадкова і майже не обмежена. Але для вирішення найважливіших питань скликалися народні збори усіх воїнів – «рада скіфів». На засіданнях цього органу могла вирішуватися навіть доля царів. Землі скіфів поділялись на номи, якими керували представники царської родини.

Військові походи та нерівномірний розподіл військової здобичі стимулював майнове і соціальне розшарування скіфського суспільства. Виділися такі основні суспільні прошарки:

воїни (з середовища воєначальників походила скіфська знать та царські родини);

жерці;

рядові общинники (землероби, пастухи) – більшість населення;

раби

Объяснение: