Карпатська Січ була створена восени 1938 року як угорський режим за підтримки нацистської Німеччини захопив південну частину Словаччини, де мешкали багато українців. Самостійність Карпатської Січі була оголошена 17 жовтня 1938 року. Влада Карпатської Січі була в руках голови військової управи - генерала Юрія Тарновського. У той час на території Карпатської Січі було багато національних конфліктів між українцями, чехами, словаками та угорцями. Окрім того, Карпатська Січ незабаром зустріла спроби поглинути її з боку Угорщини, яка не признавала її незалежності. В результаті Карпатська Січ була розпущена вже у березні 1939 року, після того як Угорщина офіційно анексувала південну частину Словаччини.
На чолі організації стояла Головна команда: командант Дмитро Климпуш, заступник Іван Роман і штаб з осідком у Хусті. Місцеві Січі з окремих сіл об'єднані були у районових командах, а ті знову підлягали командам округ, яких було 10: Хустська, Волівська, Тячівська, Рахівська, Іршавська, Свалявська, Середнянська, Севлюська, Перечинська та Великоберезнянська, вони проводили військовий і політичний вишкіл (кільканадцять тисяч членів).
Крім того були створені гарнізони Січі, які складалися з елементу, що прийшов служити з різних українських земель, головно з Галичини, Буковини та Надніпрянщини, і лише частинно місцевих людей.
У 5 постійних гарнізонах Карпатської Січі провадився нормальний військовий вишкіл, а частина січовиків виконувала допоміжну службу в поліції чи прикордонній сторожі. Проводилася також культурно-освітня праця серед населення (артистична група «Летюча естрада» під керівництвом Анатоля Демо-Довгопільського), видавався тижневик «Наступ» під редакцією С. Росохи).
Серед старшин та в постійних ґарнізонах була, крім місцевих, значна кількість галицьких українців (Зенон Коссак, Роман Шухевич («Щука») та ін.).
Після проголошення самостійності Карпатської України Карпатська Січ стала її національною армією (начальник штабу — полковник Михайло Колодзінський) і в березні 1939 року чинила збройний опір угорській армії. У цей час близько 2000 її членів було під зброєю; кілька сотень з них загинули 13 березня 1939 року в боях з чехами, а потім — з угорцями.
Answers & Comments
Карпатська Січ була створена восени 1938 року як угорський режим за підтримки нацистської Німеччини захопив південну частину Словаччини, де мешкали багато українців. Самостійність Карпатської Січі була оголошена 17 жовтня 1938 року. Влада Карпатської Січі була в руках голови військової управи - генерала Юрія Тарновського. У той час на території Карпатської Січі було багато національних конфліктів між українцями, чехами, словаками та угорцями. Окрім того, Карпатська Січ незабаром зустріла спроби поглинути її з боку Угорщини, яка не признавала її незалежності. В результаті Карпатська Січ була розпущена вже у березні 1939 року, після того як Угорщина офіційно анексувала південну частину Словаччини.
Verified answer
На чолі організації стояла Головна команда: командант Дмитро Климпуш, заступник Іван Роман і штаб з осідком у Хусті. Місцеві Січі з окремих сіл об'єднані були у районових командах, а ті знову підлягали командам округ, яких було 10: Хустська, Волівська, Тячівська, Рахівська, Іршавська, Свалявська, Середнянська, Севлюська, Перечинська та Великоберезнянська, вони проводили військовий і політичний вишкіл (кільканадцять тисяч членів).Крім того були створені гарнізони Січі, які складалися з елементу, що прийшов служити з різних українських земель, головно з Галичини, Буковини та Надніпрянщини, і лише частинно місцевих людей.
У 5 постійних гарнізонах Карпатської Січі провадився нормальний військовий вишкіл, а частина січовиків виконувала допоміжну службу в поліції чи прикордонній сторожі. Проводилася також культурно-освітня праця серед населення (артистична група «Летюча естрада» під керівництвом Анатоля Демо-Довгопільського), видавався тижневик «Наступ» під редакцією С. Росохи).
Серед старшин та в постійних ґарнізонах була, крім місцевих, значна кількість галицьких українців (Зенон Коссак, Роман Шухевич («Щука») та ін.).
Після проголошення самостійності Карпатської України Карпатська Січ стала її національною армією (начальник штабу — полковник Михайло Колодзінський) і в березні 1939 року чинила збройний опір угорській армії. У цей час близько 2000 її членів було під зброєю; кілька сотень з них загинули 13 березня 1939 року в боях з чехами, а потім — з угорцями.