Правильний варіант запису діалогу: ки А - От аби мені хоч раз бабахнути! - мружусь від задоволення, уявляючи, як би я стрельнув із ставра
- Найшов забавку!- хмурніє обличчя дядька. Краще було
б, дитино, аби ні ми, ні ви не знали цих забавок. Б - «Мамо, а які у вас тепер очі, несподівано запитав Марко Ніяк не розберу при цій електриці», косо поглянув на каганець. - 1 нащо воно тобі? - здивувалась, зніяковіла і зітхнула
мати.
Хіба ж діти придивляються до наших очей? То
тільки ми втішаємось їхніми В Він так запрацювався, що не помітив, як почав згасати день. Кинувся тоді, як до нього підійшла якась дівчинка 1 несміливо привіталася: Добрий вечір.
- Добривечір, оглянувся і побачив перед собою біля дівча років десяти з вузликом у руках. Г - Приходь завтра, порадив Михайло. - Завтра то й завтра... - відгукнувся Іван, мені все одно їхати. - Усе
буде добре, підбадьорював Михайло. Сподіваюсь, - сумно
- Найшов забавку!- хмурніє обличчя дядька. Краще було
б, дитино, аби ні ми, ні ви не знали цих забавок. Б - «Мамо, а які у вас тепер очі, несподівано запитав Марко Ніяк не розберу при цій електриці», косо поглянув на каганець. - 1 нащо воно тобі? - здивувалась, зніяковіла і зітхнула
мати.
Хіба ж діти придивляються до наших очей? То
тільки ми втішаємось їхніми В Він так запрацювався, що не помітив, як почав згасати день. Кинувся тоді, як до нього підійшла якась дівчинка 1 несміливо привіталася: Добрий вечір.
- Добривечір, оглянувся і побачив перед собою біля дівча років десяти з вузликом у руках. Г - Приходь завтра, порадив Михайло. - Завтра то й завтра... - відгукнувся Іван, мені все одно їхати. - Усе
буде добре, підбадьорював Михайло. Сподіваюсь, - сумно
More Questions From This User See All
Answers & Comments
Объяснение:
Київський Андрій: От аби мені хоч раз бабахнути! - мружусь від задоволення, уявляючи, як би я стрельнув із ставра.
Богдан: Найшов забавку! - хмурніє обличчя дядька. Краще було б, дитино, аби ні ми, ні ви не знали цих забавок.
Марко: «Мамо, а які у вас тепер очі, несподівано запитав Марко. Ніяк не розберу при цій електриці», косо поглянув на каганець. - 1 нащо воно тобі? - здивувалась, зніяковіла і зітхнула мати.
Мати: Хіба ж діти придивляються до наших очей? То тільки ми втішаємось їхніми.
Віталій: Він так запрацювався, що не помітив, як почав згасати день. Кинувся тоді, як до нього підійшла якась дівчинка і несміливо привіталася: "Добрий вечір."
Іван: Добривечір, оглянувся і побачив перед собою біля дівчинки років десяти з вузликом у руках.
Михайло: Приходь завтра, порадив Михайло. - Завтра то й завтра... - відгукнувся Іван, мені все одно їхати. - Усе буде добре, підбадьорював Михайло. Сподіваюсь, - сумно.