Роль джмелів, як запилювачів незліченних дикорослих та й навіть культивованих людиною рослин, є беззаперечною та зрозумілою. Ці колоніальні бджоли сумісно еволюціонували із рослинами так, що декотрі з останніх уже не можуть існувати без джмелів. Рослини, у свою чергу, виробили велику кількість способів приваблення джмелів – це форма, текстура, колір, запах квіток. Сигнали, які подають рослини запилювачам є найрізноманітнішими, до прикладу, колір уже запиленої квітки відрізняється від ще не запиленої, відповідно у першій уже немає нектару, а в другій – є. Це зменшує витрату зусиль запилювачів і підвищує ефективність запилення. Однак, цьогоріч, вчені відкрили ще один спосіб комунікації між джмелями і рослинами – електромагнітні поля…
Про роль електричних полів у запиленні вченим уже було дещо відомо раніше. Наприклад, що запилювачі завжди несуть позитивний статистичний заряд, а рослини – негативний. Ця різниця потенціалів відіграє важливу роль у налипанні пилку на комаху і перенесенні його на короткі відстані, скажімо, до сусідньої квітки, а після запилення квітка “розряджається”. Проте, можливість рослин використовувати електромагнітні поля для інформування запилювачів про наявність нектару у не запиленій квітці стало відомо лише тепер. Дослідницька група з Великої Британії опублікувала статтю у журналі “Наука” (“Science”), у якій розкрила суть механізму електромагнітної взаємодії між запилювачем і рослиною.
Вчені поставили низку експериментів стосовно чутливості Джмеля земляного до електромагнітних полів. Джерело ілюстрації: www.fotocommunity.de
Вчені поставили цікавий експеримент, довівши, що джмелі не лише здатні відчувати електромагнітне поле, що ґенерується рослинами, а й розрізняти його напруженість і запам’ятовувати відповідність між наявністю нектару та напруженістю поля. Оскільки використання живих рослин було спряжено із фізіологічними змінами, які відбувались у запилених квітах, зміною їх потенціалу, а також слідах від запилювача, науковці змонтували штучні електричні квіти (е-квіти) на які подавався струм 30 мВ (мілівольт). Половина е-квітів були під напругою і містили краплини цукрози, а інша – ні, натомість містили краплини розчину сульфату хініну. Ззовні е-квіти не мали жодних відмінностей.
Answers & Comments
Ответ:
Роль джмелів, як запилювачів незліченних дикорослих та й навіть культивованих людиною рослин, є беззаперечною та зрозумілою. Ці колоніальні бджоли сумісно еволюціонували із рослинами так, що декотрі з останніх уже не можуть існувати без джмелів. Рослини, у свою чергу, виробили велику кількість способів приваблення джмелів – це форма, текстура, колір, запах квіток. Сигнали, які подають рослини запилювачам є найрізноманітнішими, до прикладу, колір уже запиленої квітки відрізняється від ще не запиленої, відповідно у першій уже немає нектару, а в другій – є. Це зменшує витрату зусиль запилювачів і підвищує ефективність запилення. Однак, цьогоріч, вчені відкрили ще один спосіб комунікації між джмелями і рослинами – електромагнітні поля…
Про роль електричних полів у запиленні вченим уже було дещо відомо раніше. Наприклад, що запилювачі завжди несуть позитивний статистичний заряд, а рослини – негативний. Ця різниця потенціалів відіграє важливу роль у налипанні пилку на комаху і перенесенні його на короткі відстані, скажімо, до сусідньої квітки, а після запилення квітка “розряджається”. Проте, можливість рослин використовувати електромагнітні поля для інформування запилювачів про наявність нектару у не запиленій квітці стало відомо лише тепер. Дослідницька група з Великої Британії опублікувала статтю у журналі “Наука” (“Science”), у якій розкрила суть механізму електромагнітної взаємодії між запилювачем і рослиною.
Вчені поставили низку експериментів стосовно чутливості Джмеля земляного до електромагнітних полів. Джерело ілюстрації: www.fotocommunity.de
Вчені поставили цікавий експеримент, довівши, що джмелі не лише здатні відчувати електромагнітне поле, що ґенерується рослинами, а й розрізняти його напруженість і запам’ятовувати відповідність між наявністю нектару та напруженістю поля. Оскільки використання живих рослин було спряжено із фізіологічними змінами, які відбувались у запилених квітах, зміною їх потенціалу, а також слідах від запилювача, науковці змонтували штучні електричні квіти (е-квіти) на які подавався струм 30 мВ (мілівольт). Половина е-квітів були під напругою і містили краплини цукрози, а інша – ні, натомість містили краплини розчину сульфату хініну. Ззовні е-квіти не мали жодних відмінностей.