Василь Стус - один із яскравих представників української поетичної сцени. Його твори завжди надихали та пробуджували почуття духовності, і не тільки в Україні.

Я бачу ліричного героя Василя Стуса як людину, для якої слово є засобом вираження своєї думки, своєї ідеології. Та в той же час, він розумів вагу своїх слів та тонко відчував відтінки мови. Він був свідомим своїх дій, ніколи не ішов на компроміс у питаннях боротьби за права своєї нації та національну самобутність.

Вірш "як добре те, що смерті не боюсь я" - є одним із найвідоміших творів Стуса. Ці слова відображають його стійкість і внутрішню силу. Ліричний герой показує, що він готовий пройти всі ті труднощі, які лягають на його душу та тіло, щоб зберегти свій ідеологічний стан. І навіть, якщо це призведе до смерті, він не боїться її.

Поет теж активно займався громадсько-політичною діяльністю. Стус зрозумів, що кожна людина має право на свободу, на правдиву інформацію та на життя у своїй державі. Він активно виступав проти режиму СРСР, що сильно вплинуло на його долю.

Мені завжди було захоплююче вчитися з його віршів, вони завжди були для мене протиріччям. Як він міг бути таким сильним, але при цьому таким печальним? Він завжди протиставляв спокій душі у змішаних почуттів зовнішньому світу. Однак, завдяки цьому внутрішньому протистоянню, він залишається для мене величним героєм української поезії.

Щасливо, що його слова будуть лунати вічно і залишатися з нами назавжди.