Колоніальний період розвитку архітектури представлений Нової Іспанією, Перу, територіями, на яких раніше розвивалася древня архітектура. Для цього періоду характерно активне зведення міст, безліч культових споруд. Будівництво строго регламентувалося законами, які передбачали чітке планування, розташування будівель, площ. Провідні архітектурні форми того часу:
церкви,
собори,
монастирі,
капели,
ратуші.
Традиції і консерватизм були притаманні архітектурі іспанських колоній. Конструктиви і просторові рішення мало змінювалися з часом. Головною відмінністю колоніальної архітектури стало застосування декору, який поєднував в собі різні стилістики.
Ранній період (кінець XV – XVI ст.) – знаменний підставою великої кількості нині існуючих, сучасних міст: Санто-Домінго (+1496); Веракрус, (1519); Мехіко (+1521); Буенос-Айрес (1536) або менших; Сантьяго (одна тисяча п’ятсот сорок одна); Каракас (1567), будівництвом палаців у вигляді фортець, інженерних конструкцій (акведуки, канали), монастирів, міських соборів, цивільних будівель, парафіяльних церков. Будинки поєднували в собі романський-готичний стиль з елементами іспанської та мавританського декору.
Другий період (XVII ст.) – характерний тим, що на архітектуру впливає іспанське пізніше Відродження – ерререско, що своєю чергою є раннім етапом розвитку латиноамериканського бароко.
На третій період (XVIII ст.) Припадає розвиток бразильського бароко. Відмітна його особливість – оздоблення фасадів будівель поливної керамічною плиткою. Період відрізняється будівництвом великої кількості культових будівель і споруд світського будівництва. У цей час відбувається розвиток «ультрабарокко» в Мексиці.
В кінці XVIII ст. створюються кращі пам’ятники архітектури мексиканського класицизму.
З другої чверті XIX ст., В період після завоювання незалежності відбувається деяке уповільнення будівництва, що було пов’язано з досить повільною підготовкою місцевих кадрів в області будівництва і архітектури. Класицизм характерний для багатьох будівель того часу.
Пізніше на зміну класицизму приходить еклектичний напрямок, а потім перевага віддається раціоналізму.
Нові ідеї в архітектурі Латинської Америки з’являються після другої світової війни. У той час формується елемент «міжнародного стилю», яскравий і емоційний, з властивим йому своєрідністю національних шкіл. Архітектура спрямована на забезпечення високого рівня комфорту з урахуванням національних традицій, а саме – древніх мексиканських традицій. Відбувається створення національних шкіл.
У Бразилії в цей час будуються нові багатоповерхові будівлі, що відрізняються технічною досконалістю і застосуванням елементів національної декоративного живопису.
Answers & Comments
Ответ:
Объяснение:
Колоніальний період розвитку архітектури представлений Нової Іспанією, Перу, територіями, на яких раніше розвивалася древня архітектура. Для цього періоду характерно активне зведення міст, безліч культових споруд. Будівництво строго регламентувалося законами, які передбачали чітке планування, розташування будівель, площ. Провідні архітектурні форми того часу:
церкви,
собори,
монастирі,
капели,
ратуші.
Традиції і консерватизм були притаманні архітектурі іспанських колоній. Конструктиви і просторові рішення мало змінювалися з часом. Головною відмінністю колоніальної архітектури стало застосування декору, який поєднував в собі різні стилістики.
Ранній період (кінець XV – XVI ст.) – знаменний підставою великої кількості нині існуючих, сучасних міст: Санто-Домінго (+1496); Веракрус, (1519); Мехіко (+1521); Буенос-Айрес (1536) або менших; Сантьяго (одна тисяча п’ятсот сорок одна); Каракас (1567), будівництвом палаців у вигляді фортець, інженерних конструкцій (акведуки, канали), монастирів, міських соборів, цивільних будівель, парафіяльних церков. Будинки поєднували в собі романський-готичний стиль з елементами іспанської та мавританського декору.
Другий період (XVII ст.) – характерний тим, що на архітектуру впливає іспанське пізніше Відродження – ерререско, що своєю чергою є раннім етапом розвитку латиноамериканського бароко.
На третій період (XVIII ст.) Припадає розвиток бразильського бароко. Відмітна його особливість – оздоблення фасадів будівель поливної керамічною плиткою. Період відрізняється будівництвом великої кількості культових будівель і споруд світського будівництва. У цей час відбувається розвиток «ультрабарокко» в Мексиці.
В кінці XVIII ст. створюються кращі пам’ятники архітектури мексиканського класицизму.
З другої чверті XIX ст., В період після завоювання незалежності відбувається деяке уповільнення будівництва, що було пов’язано з досить повільною підготовкою місцевих кадрів в області будівництва і архітектури. Класицизм характерний для багатьох будівель того часу.
Пізніше на зміну класицизму приходить еклектичний напрямок, а потім перевага віддається раціоналізму.
Нові ідеї в архітектурі Латинської Америки з’являються після другої світової війни. У той час формується елемент «міжнародного стилю», яскравий і емоційний, з властивим йому своєрідністю національних шкіл. Архітектура спрямована на забезпечення високого рівня комфорту з урахуванням національних традицій, а саме – древніх мексиканських традицій. Відбувається створення національних шкіл.
У Бразилії в цей час будуються нові багатоповерхові будівлі, що відрізняються технічною досконалістю і застосуванням елементів національної декоративного живопису.