Ответ:

Цей глибокий та похмурий яр, який спускається простісінько до річки Дніпро, має назву "Гримучий". Ймовірно, це через те, що весною в ньому гримить бурхливий і каламутний потік.

На крутих схилах яру ростуть берези, їх листя шелестить, одуди озвучують свій крик, а горлиці гомонять своїм туркотом. Чорні стрижі виводять свої гнізда на глиняних урвищах.

Над кручами і березами видно величезну лісову грушу. Вона стара і дуплиста, і, мабуть, вона була першою рослиною, яка оселилася в цьому яру. Пізніше до неї приєдналися берізки, тернові кущі та шипшина.

Сонце спускалося на захід, і тіні стають дуже довгими, коли до цієї груші підійшли діти. У яру стало дуже тихо, тільки одна пташка трохи свистіла втомлено.

Діти піднялися на схил і зупинились неподалік від груші. Дівчинка взяла камінчик і метнула його в дерево. Відразу ж зі средини груші долинуло тонке сичання. "Чуєте? Це гадюка!" - прошепотіла дівчинка.

Хлопці переглянулися між собою. Сичання стало голосніше, і вони побачили, як із дупла вискочила сіра пташка. Вона сіла на гілку, роздерла своє пір'я і продовжила голосно сичати. Так крутиголовка намагалася налякати дітей.