мати царя Івана IV Грозного — Олена Глинська — спадкоємиця знатного русько-татарського роду, дядько якої — Михайло — у 1508 р. повстав проти литовських можновладців і після поразки втік до міста Москва, де його племінниця й узяла шлюб із князем Василем III;
... чимало українців долучилися до розбудови Росії, зокрема киянин Феофан Прокопович, ставши радником царя Петра І, підпорядкував державі московитську православну церкву, упорядкував монастирське життя, ініціював реформи в освіті й науці та запропонував для Московії назву «Русь», по-грецьки — «Росія».На початку XVI ст. московські правителі продовжували захоплювати довколишні землі і зміцнювати особисту владу. Князь Василь III (1505-1533) оточив себе довіреними людьми — боярами й дяками. Жорстко придушував будь-який спротив, навіть карав православних священників, які його не підтримували. Наладив контакти з Францією, Австрією та Індією і водночас воював проти сусідніх князівств. Під ударами його війська не встояли Псков, Рязань, деякі інші міста. Після цього намірився на Полоцьк і Київ, захопив місто Смоленськ. Однак у 1514 р. поблизу міста Орша московити зазнали поразки від литовсько-польсько-руської армії, про що вже йшлося.
Син Василя III, Іван IV Грозний (1533-1584), успадкував владу в трирічному віці, тому спочатку ним опікувалася матір. У 1547 р. московський митрополит Макарій вінчав його як царя, і Велике князівство Московське стало царством. Жорстокий із дитинства, правитель вирізнявся освіченістю. Державні справи обговорював із довіреними людьми («Обраною радою»), підтримував православних ієрархів, створив прикази — своєрідні «міністерства», що керували внутрішнім життям. У 1549 р. скликав перший Земський собор представників від різних верств (окрім селян). Сформував боєздатне військо, завдяки якому приєднав Казанське і Астраханське ханства. Але поступово втрачав здоровий глузд, розігнав радників і правив одноосібно. Незгодних наказував ув’язнювати і страчувати.
Answers & Comments
Ответ:
мати царя Івана IV Грозного — Олена Глинська — спадкоємиця знатного русько-татарського роду, дядько якої — Михайло — у 1508 р. повстав проти литовських можновладців і після поразки втік до міста Москва, де його племінниця й узяла шлюб із князем Василем III;
... чимало українців долучилися до розбудови Росії, зокрема киянин Феофан Прокопович, ставши радником царя Петра І, підпорядкував державі московитську православну церкву, упорядкував монастирське життя, ініціював реформи в освіті й науці та запропонував для Московії назву «Русь», по-грецьки — «Росія».На початку XVI ст. московські правителі продовжували захоплювати довколишні землі і зміцнювати особисту владу. Князь Василь III (1505-1533) оточив себе довіреними людьми — боярами й дяками. Жорстко придушував будь-який спротив, навіть карав православних священників, які його не підтримували. Наладив контакти з Францією, Австрією та Індією і водночас воював проти сусідніх князівств. Під ударами його війська не встояли Псков, Рязань, деякі інші міста. Після цього намірився на Полоцьк і Київ, захопив місто Смоленськ. Однак у 1514 р. поблизу міста Орша московити зазнали поразки від литовсько-польсько-руської армії, про що вже йшлося.
Син Василя III, Іван IV Грозний (1533-1584), успадкував владу в трирічному віці, тому спочатку ним опікувалася матір. У 1547 р. московський митрополит Макарій вінчав його як царя, і Велике князівство Московське стало царством. Жорстокий із дитинства, правитель вирізнявся освіченістю. Державні справи обговорював із довіреними людьми («Обраною радою»), підтримував православних ієрархів, створив прикази — своєрідні «міністерства», що керували внутрішнім життям. У 1549 р. скликав перший Земський собор представників від різних верств (окрім селян). Сформував боєздатне військо, завдяки якому приєднав Казанське і Астраханське ханства. Але поступово втрачав здоровий глузд, розігнав радників і правив одноосібно. Незгодних наказував ув’язнювати і страчувати.
Verified answer
Відповідь:
Перед Вами лінія часу з подіями, що стосуються московитсько-російської експансії в східній Європі:
1385 р. — Унія Кревська між Польщею та Литвою
1462-1505 рр. — Правління Івана III Великого
1569 р. — Унія Люблінська між Польщею та Литвою
1596 р. — Унія Брестська між Православною Церквою та Римсько-католицькою Церквою
1654 р. — Переяславська Рада та укладання договору з Московією
1667 р. — Розділ України між Річчю Посполитою та Російською імперією за Андрусівським договором
1709 р. — Полтавська битва, перемога Російської імперії над Шведським королівством
1768-1772 рр. — Коліївщина
1793-1795 рр. — Розпад Річчю Посполитої та поділ території між Російською імперією, Пруссією та Австрійською імперією