Роман має епізодичну структуру. Хоча він і жартівливого характеру, друга частина ─ серйозний філософський роздум на тему обману. Дон Кіхот слугував джерелом натхнення не тільки в літературі, а й набагато пізніше в музиці і живописі, надихаючи Пабло Пікассо та Ріхарда Штрауса. Контраст між високим, худим, вигадливим та ідеалістичним Доном Кіхотом і товстим, присадкуватим, стомленим від життя Санчо Пансою ─ лейтмотив, що наслідувався багато разів після публікації книжки. Мрії гідальго ─ об'єкт образливих і жорстоких розіграшів у романі. Навіть вірний та простодушний Санчо ненавмисно був змушений обманювати його в деяких питаннях. Роман — сатира ортодоксальності, правдивості, точності та навіть патріотизму. В спробі вийти поза просту розповідь історії, щоб пояснити індивідуалізм своїх персонажів, Сервантес допоміг зменшити моду на літературно обмежені лицарські романи, які пародіював у своєму творі.
Письменник застосовував гру подібних слів, що ще збільшувало комічність «Дона Кіхота».
Світ простих людей, від пастухів до власників таверн, що фігурують в «Доні Кіхоті» був новаторським для тих часів. Персонаж Дона Кіхота став дуже відомим у світі, а слово «донкіхотський» перейняли багато мов. Фраза «боротьба з вітряками», що стосується одного з епізодів, стала синонімом марності зусиль. І через свій величезний вплив роман допоміг формуванню сучасної іспанської мови.
Объяснение:
ХІД УРОКУ
I. Мотивація навчальної діяльності
Читання мініатюри Ф. Крівіна «Щит і сміх»
«Дон Кихот — это поднятый на смех Иисус Христос, которому нет места внизу, на среднежитейском уровне. То его поднимают на щит, то поднимают на смех, в те редкие удачные времена, когда не поднимают на Голгофу…»
Чи погоджуєтесь ви із Ф. Крівіним? Як можна пояснити порівняння Дон Кіхота з Ісусом Христом?
ІІ. Узагальнення й систематизація вивченого
1. Робота з літературознавчими термінами
Образ Дон Кіхота прийнято називати вічним образом, як, наприклад, образи Прометея, Гамлета, Фауста, Дон Жуана. Що ж таке вічний образ? Вічним називають такий образ, в якому з надзвичайною глибиною узагальнення відображено вічні риси людської природи, що визначають характерні почуття, думки, пошуки, конфлікти, які постійно повторюються в історії людства. Образи, що виникли на міфологічній основі чи створені на конкретному історичному й національному ґрунті, виходять за межі своєї епохи і стають засобом філософського осмислення буття. Вічні образи — Прометей, Гамлет, Дон Жуан, Дон Кіхот, Фауст.
Кожен із них уособлює певний комплекс вічних людських властивостей. Зберігаючи своє історичне значення, вічні образи набувають і значення загальнолюдської категорії.
2. Знайомство з цитатами великих читачів «Дон Кіхота»
«Обери цитату»
Учні обирають цитату і пояснюють думку її автора в класі.
В. Г. Бєлінський: «Каждый человек есть немножко Дон Кихот; но более всего бывают Дон Кихотами люди с пламенным воображением, любящею душою, благородным сердцем, даже сильною волею и с умом, но без рассудка и такта действительности».
І. С. Тургенєв: «Что выражает собой Дон Кихот? — Веру, прежде всего; веру в нечто вечное, незыблемое, в истину. Дон Кихот весь проникнут преданностью идеалу, для которого он готов подвергаться всем возможным лишениям, жертвовать жизнью. Самую жизнь он ценит настолько, насколько она может служить средством к воплощению идеала, к водворению истины и справедливости на земле. Жить для себя, заботиться о себе Дон Кихот счёл бы постыдным. Он весь живёт (если можно так выразиться) вне себя, для других, для своих братьев, для противодействия враждебным человечеству силам — волшебникам, то есть притеснителям».
Ф. М. Достоєвський: «Самый фантастический из людей, до помешательства уверовавший в самую фантастическую мечту, какую лишь можно вообразить, вдруг впадает в сомнение и недоумение...»
Мігель де Унамуно: «Этот Герой — сын милосердных своих дел, вдохновляемый бессмертной своей любовью ко всему человечеству и, прежде всего, к тому, кто рядом. Рыцарь, чьё слово никогда не расходится с делом, а самое главное, он всегда действует и не боится показаться смешным в своей борьбе за справедливость, в стремлении сделать мир
лучше. Он гонит прочь страх, чтобы тот не мешал ему правильно видеть и слышать. И если видит он великанов, то это именно великаны, а никакие не мельницы».
Т. Манн: «Конечно, Дон Кихот безрассуден, увлечение рыцарскими романами сделало его таким; но этот являющийся анахронизмом конёк в то же время служит источником такого подлинного благородства, чистоты, такого изящества, такого внушающего искреннюю симпатию и глубокое уважение достоинства всего его облика, и физического, и духовного, что к смеху, вызываемому его «печальной», его гротескной
фигурой, неизменно примешиваются удивление и почтение, и каждый, кто встречается с ним, ощущает, недоумевая, искреннее влечение к жалкому и вместе с тем величественному, в одном пункте свихнувшемуся, но во всём остальном безупречному дворянину».
Answers & Comments
Ответ:
Роман має епізодичну структуру. Хоча він і жартівливого характеру, друга частина ─ серйозний філософський роздум на тему обману. Дон Кіхот слугував джерелом натхнення не тільки в літературі, а й набагато пізніше в музиці і живописі, надихаючи Пабло Пікассо та Ріхарда Штрауса. Контраст між високим, худим, вигадливим та ідеалістичним Доном Кіхотом і товстим, присадкуватим, стомленим від життя Санчо Пансою ─ лейтмотив, що наслідувався багато разів після публікації книжки. Мрії гідальго ─ об'єкт образливих і жорстоких розіграшів у романі. Навіть вірний та простодушний Санчо ненавмисно був змушений обманювати його в деяких питаннях. Роман — сатира ортодоксальності, правдивості, точності та навіть патріотизму. В спробі вийти поза просту розповідь історії, щоб пояснити індивідуалізм своїх персонажів, Сервантес допоміг зменшити моду на літературно обмежені лицарські романи, які пародіював у своєму творі.
Письменник застосовував гру подібних слів, що ще збільшувало комічність «Дона Кіхота».
Світ простих людей, від пастухів до власників таверн, що фігурують в «Доні Кіхоті» був новаторським для тих часів. Персонаж Дона Кіхота став дуже відомим у світі, а слово «донкіхотський» перейняли багато мов. Фраза «боротьба з вітряками», що стосується одного з епізодів, стала синонімом марності зусиль. І через свій величезний вплив роман допоміг формуванню сучасної іспанської мови.
Объяснение:
ХІД УРОКУ
I. Мотивація навчальної діяльності
Читання мініатюри Ф. Крівіна «Щит і сміх»
«Дон Кихот — это поднятый на смех Иисус Христос, которому нет места внизу, на среднежитейском уровне. То его поднимают на щит, то поднимают на смех, в те редкие удачные времена, когда не поднимают на Голгофу…»
Чи погоджуєтесь ви із Ф. Крівіним? Як можна пояснити порівняння Дон Кіхота з Ісусом Христом?
ІІ. Узагальнення й систематизація вивченого
1. Робота з літературознавчими термінами
Образ Дон Кіхота прийнято називати вічним образом, як, наприклад, образи Прометея, Гамлета, Фауста, Дон Жуана. Що ж таке вічний образ? Вічним називають такий образ, в якому з надзвичайною глибиною узагальнення відображено вічні риси людської природи, що визначають характерні почуття, думки, пошуки, конфлікти, які постійно повторюються в історії людства. Образи, що виникли на міфологічній основі чи створені на конкретному історичному й національному ґрунті, виходять за межі своєї епохи і стають засобом філософського осмислення буття. Вічні образи — Прометей, Гамлет, Дон Жуан, Дон Кіхот, Фауст.
Кожен із них уособлює певний комплекс вічних людських властивостей. Зберігаючи своє історичне значення, вічні образи набувають і значення загальнолюдської категорії.
2. Знайомство з цитатами великих читачів «Дон Кіхота»
«Обери цитату»
Учні обирають цитату і пояснюють думку її автора в класі.
В. Г. Бєлінський: «Каждый человек есть немножко Дон Кихот; но более всего бывают Дон Кихотами люди с пламенным воображением, любящею душою, благородным сердцем, даже сильною волею и с умом, но без рассудка и такта действительности».
І. С. Тургенєв: «Что выражает собой Дон Кихот? — Веру, прежде всего; веру в нечто вечное, незыблемое, в истину. Дон Кихот весь проникнут преданностью идеалу, для которого он готов подвергаться всем возможным лишениям, жертвовать жизнью. Самую жизнь он ценит настолько, насколько она может служить средством к воплощению идеала, к водворению истины и справедливости на земле. Жить для себя, заботиться о себе Дон Кихот счёл бы постыдным. Он весь живёт (если можно так выразиться) вне себя, для других, для своих братьев, для противодействия враждебным человечеству силам — волшебникам, то есть притеснителям».
Ф. М. Достоєвський: «Самый фантастический из людей, до помешательства уверовавший в самую фантастическую мечту, какую лишь можно вообразить, вдруг впадает в сомнение и недоумение...»
Мігель де Унамуно: «Этот Герой — сын милосердных своих дел, вдохновляемый бессмертной своей любовью ко всему человечеству и, прежде всего, к тому, кто рядом. Рыцарь, чьё слово никогда не расходится с делом, а самое главное, он всегда действует и не боится показаться смешным в своей борьбе за справедливость, в стремлении сделать мир
лучше. Он гонит прочь страх, чтобы тот не мешал ему правильно видеть и слышать. И если видит он великанов, то это именно великаны, а никакие не мельницы».
Т. Манн: «Конечно, Дон Кихот безрассуден, увлечение рыцарскими романами сделало его таким; но этот являющийся анахронизмом конёк в то же время служит источником такого подлинного благородства, чистоты, такого изящества, такого внушающего искреннюю симпатию и глубокое уважение достоинства всего его облика, и физического, и духовного, что к смеху, вызываемому его «печальной», его гротескной
фигурой, неизменно примешиваются удивление и почтение, и каждый, кто встречается с ним, ощущает, недоумевая, искреннее влечение к жалкому и вместе с тем величественному, в одном пункте свихнувшемуся, но во всём остальном безупречному дворянину».
якось так