Відповідь:

Чарують і захоплюють поезії видатного українського поета Максима Тадейовича Рильського. На мою думку, найголовніше місце в його багатогранній творчості посідає тема людини і природи. У кожному рядку ніби відбувається їх єднання. Автор доводить, що людина і природа нероздільні.

У роздумах про життя поет доходить висновку, що людина не може існувати без природи, особливо наголошує на людському відчутті краси.

В одному з віршів М. Рильський зображає дівчат, які працюють на винограднику і співають народну пісню "На городі верба рясна..."

Вони співають голосно і строго, Щоб тепло й працю вилити в одно...

Разом з ними співає все довкола, навіть сивовусий бригадир — "скупий у мові, суворий в ділі" і журавлі, які високо летять над тими дівчатами. У цьому вірші поет змальовує любов до всього земного. Відбувається поєднання праці, людини і природи.

Сповнений жадоби звукових вражень, поет уважно вслухається у голоси міської вулиці, у звуки шосе, мелодії степу та лісу. Він почуває себе невіддільною частинкою природи, змальовує своє поєднання з нею.

Ліс зустрів мене як друга

Горлиць теплим воркуванням,

Пізнім дзвоном солов'їним,

Ніжним голосом зозулі,

Вогким одудів гуканням.

Максим Рильський майстерно відтворює звуки природи, тонко розуміє її "мову". Він вплітає в рядки поезії надзвичайні яскраві спостереження. Ось, наприклад, у чому він бачить ознаки весни:

Вона — в бруньках блискучих на каштані,

В снігу рудому, у струмках брудних,

Що чистим сріблом грають у тумані.

Мов бруд ніколи й не торкався їх.

Вона — у краплях, що спадають дзвінко

Із голих віт, які стрясає птах,

Вона — в підсніжній зелені барвінку,

В сережках на березових гілках.

Читаючи ці рядки, мимоволі переймаєшся поетовими емоціями, переживаєш разом з ним радість бачення прекрасного.

Поет оспівує природу не ізольовано від людини. У вірші "Три дівчини" він знайомить нас із трьома студентками-агрономами, людьми одного віку, однакових умов життя. Але сприймають явища природи вони по-різному, що залежить, певно, від індивідуальних особливостей кожної людини. У наступних рядках так розкриваються ці особливості:

Одна сказала: "Гляньте, гарно як! Немов облита снігом кожна гілка! Он, бач, на сонці затаїлась білка, Он слід легкий, то перебіг русак!"

Читаючи ці рядки, я уявляю образ життєрадісної дівчини з романтичною натурою. Друга стриманіша у висловлені почуттів:

..."Справді, весело, дівчата,

Хоч трохи й пізно, а мягка зима!

На лижах би! Та часу в нас нема..."

Ще інакше реагує на те саме явище третя. Поет передає душевний стан дівчинки, а також її ставлення до баченого:

Була чомусь лииіь третя мовчазна,

Іде — немов не бачить і не чує

Спитали дві: "Чого тобі бракує?" —

Морозу й сонця! — мовила вона.

І уявляється ця дівчина вольовою, сильною. Отже, поет майстерно зображує сприйняття людиною природи, і ми можемо зрозуміти особливості її душі.

У вірші "Діалог" М. Рильський висміює тих, хто через свою духовну вбогість вважає, ніби у часи космічної ракети, кібернетики та інших див поезія, музика, природа нічого не варті, що лише той, "хто мотор полагодити вміє, вартий більше, ніж знавець картини". На це безглуздя поет гнівно зауважує:

Як же так убого ви живете,

Чом так занепали ви, скажіть,

Щоб у дні космічної ракети

Солов'я не в силі зрозуміть?

Він виступає проти байдужих, очерствілих душами людей, які не люблять природи і не розуміють її.

Отже, у своїх віршах М. Т. Рильський не тільки зображує поєднання людини і природи, а й заклинає не обкрадати себе духовно, не відсторонюватись від краси в житті, від чарівного світу природи, мистецтва. Лише в єднанні корисної праці і краси людина може бути по-справжньому щасливою в житті.