Братства були національно-релігійними громадськими організаціями міщан різних національностей та релігій: українські (руські) та білоруські (литовські) проповідували православ’я, а польські – греко-католицтво. Діяли вони впродовж трьох століть – з ХVI по XVIII.
Роль братств у суспільно-політичному та культурному житті:
- боротьба проти політики утисків національного та релігійного характеру в Україні, Білорусі та Польщі;
Найбільш яскравими проявами і водночас організаційними осередками загальнонародного руху проти польсько-католицької експансії стали братства— релігійні та культурно-просвітницькі організації, які виникали при церковних парафіях в Україні в XV—XVII ст. Спочатку вони були переважно організаці-ями міщан, але поступово набули всестанового значення. Братства існували на членські внески братчиків і добровільні пожертви православних шляхтичів, церковників і міщан. Зокрема, шляхтянка Гальшка Гулевичівна подарувала Київському братству свій маєток під школу й шпиталь. На перших порах братства носили релігійно-благодійницький характер — опікувалися церквою, влаштовували братські обіди, допомагали бідним і хворим братчикам, органі-зовували шпиталі, надавали своїм членам безпроцентні позички тощо. З часом вони здобули собі провідне місце в релігійному житті, ставши ініціаторами церковних реформ, усуваючи щенників, залучаючи до роботи у своїх парафіях тададовитих проповідників, поширюючи духовну літературу. У зв’язку з посиленням національного гніту на українських землях, братства набули значного громадсько-політичного і національно-культурного значення. Вони активніше виступають на захист прав українського населення — звертаються зі скаргами на дії польської адміністрації до судів, посилають посольства до короля тощо. Цим братства сприяли пробудженню в усього суспільства зацікавлення до громадської діяльності, зміцнювали моральність і національний дух, православну віру, ширили культуру й освіту.
Найдавнішим і найвідомішим було Львівське братство при Успенському соборі, засноване бл. 1468 р. Наприкінці XVI – на поч. XVII ст. братства діяли в Києві, Луцьку, Острозі, Перемишлі, Тернополі та інших містах України. Вони підтримували між собою тісний зв’язок і намагалися поширити ідеї на інші регіони, для чого обмінювалися статутами й виряджали до інших міст кращих проповідників. За кількістю членів братства були невеликими й нараховували, як правило, до кількох десятків чоловік. Однак діяльність цих невеликих організацій була надзвичайно ефективною. У XVII ст. велику роль у національно-культурному житті України відіграло Київське братство, засноване в 1615 р. при Богоявленському монастирі. Воно одразу стало головним консо-лідуючим центром для всієї України. До Київського братства крім київських міщан і української шляхти, вступило також і Запорізьке Військо на чолі з Петром Сагайдачним.
Answers & Comments
Ответ:
Братства були національно-релігійними громадськими організаціями міщан різних національностей та релігій: українські (руські) та білоруські (литовські) проповідували православ’я, а польські – греко-католицтво. Діяли вони впродовж трьох століть – з ХVI по XVIII.
Роль братств у суспільно-політичному та культурному житті:
- боротьба проти політики утисків національного та релігійного характеру в Україні, Білорусі та Польщі;
Объяснение:
надіюсь зрозіла питання правильно
Ответ:
Найбільш яскравими проявами і водночас організаційними осередками загальнонародного руху проти польсько-католицької експансії стали братства— релігійні та культурно-просвітницькі організації, які виникали при церковних парафіях в Україні в XV—XVII ст. Спочатку вони були переважно організаці-ями міщан, але поступово набули всестанового значення. Братства існували на членські внески братчиків і добровільні пожертви православних шляхтичів, церковників і міщан. Зокрема, шляхтянка Гальшка Гулевичівна подарувала Київському братству свій маєток під школу й шпиталь. На перших порах братства носили релігійно-благодійницький характер — опікувалися церквою, влаштовували братські обіди, допомагали бідним і хворим братчикам, органі-зовували шпиталі, надавали своїм членам безпроцентні позички тощо. З часом вони здобули собі провідне місце в релігійному житті, ставши ініціаторами церковних реформ, усуваючи щенників, залучаючи до роботи у своїх парафіях тададовитих проповідників, поширюючи духовну літературу. У зв’язку з посиленням національного гніту на українських землях, братства набули значного громадсько-політичного і національно-культурного значення. Вони активніше виступають на захист прав українського населення — звертаються зі скаргами на дії польської адміністрації до судів, посилають посольства до короля тощо. Цим братства сприяли пробудженню в усього суспільства зацікавлення до громадської діяльності, зміцнювали моральність і національний дух, православну віру, ширили культуру й освіту.
Найдавнішим і найвідомішим було Львівське братство при Успенському соборі, засноване бл. 1468 р. Наприкінці XVI – на поч. XVII ст. братства діяли в Києві, Луцьку, Острозі, Перемишлі, Тернополі та інших містах України. Вони підтримували між собою тісний зв’язок і намагалися поширити ідеї на інші регіони, для чого обмінювалися статутами й виряджали до інших міст кращих проповідників. За кількістю членів братства були невеликими й нараховували, як правило, до кількох десятків чоловік. Однак діяльність цих невеликих організацій була надзвичайно ефективною. У XVII ст. велику роль у національно-культурному житті України відіграло Київське братство, засноване в 1615 р. при Богоявленському монастирі. Воно одразу стало головним консо-лідуючим центром для всієї України. До Київського братства крім київських міщан і української шляхти, вступило також і Запорізьке Військо на чолі з Петром Сагайдачним.