купальські пісні — вид календарної обрядової лірики, яка з часів язичництва супроводжувала обряд величання бога плодючості, згоди і любові — Купайла, або Купала. до сучасного часу цей святковий обряд дійшов фрагментарно, із запровадженням християнства він поєднався зі святом Івана Хрестителя, став називатися в народі Іваном Купайлом. це свято тривало до Петра (29 червня). в них згадується ще Марена, яку за українською традицією завжди пов’язували з Купайлом або й називали його жінкою. Марена мислилася як богиня зла, хвороб, смерті. у весняно-літніх обрядах робили опудала Марени і спалювали або топили. характерними ритуалами купальського обряду було готування, запалення «живого вогню» (від тертя дерева об дерево), сплітання вінків і кидання їх на воду, перестрибування через вогонь, різні ігри, ворожіння. також, в них згадуються Купайло, дівка Маринка, що втопилася. серед них є й жартівливі передражнювання хлопців, спонукання їх до одруження. більшість з них не мають куплетної структури, встановленого порядку римування. формою вони багато в чому подібні до колядок, веснянок, русальних пісень. є в них і спільні мотиви, образи, що творять спільний блок пісенної обрядовості українців. цінну послугу для збереження купальського репертуару зробила Леся Українка. у 1893 вона описала купальський обряд на Волині, де на той час він, порівняно з іншими місцевостями, краще зберігся, і подала при цьому з мелодіями.
Answers & Comments
Ответ:
/
Объяснение:
купальські пісні — вид календарної обрядової лірики, яка з часів язичництва супроводжувала обряд величання бога плодючості, згоди і любові — Купайла, або Купала.
до сучасного часу цей святковий обряд дійшов фрагментарно, із запровадженням християнства він поєднався зі святом Івана Хрестителя, став називатися в народі Іваном Купайлом. це свято тривало до Петра (29 червня). в них згадується ще Марена, яку за українською традицією завжди пов’язували з Купайлом або й називали його жінкою. Марена мислилася як богиня зла, хвороб, смерті. у весняно-літніх обрядах робили опудала Марени і спалювали або топили. характерними ритуалами купальського обряду було готування, запалення «живого вогню» (від тертя дерева об дерево), сплітання вінків і кидання їх на воду, перестрибування через вогонь, різні ігри, ворожіння. також, в них згадуються Купайло, дівка Маринка, що втопилася. серед них є й жартівливі передражнювання хлопців, спонукання їх до одруження. більшість з них не мають куплетної структури, встановленого порядку римування. формою вони багато в чому подібні до колядок, веснянок, русальних пісень. є в них і спільні мотиви, образи, що творять спільний блок пісенної обрядовості українців.
цінну послугу для збереження купальського репертуару зробила Леся Українка. у 1893 вона описала купальський обряд на Волині, де на той час він, порівняно з іншими місцевостями, краще зберігся, і подала при цьому з мелодіями.