Тарас Шевченко з дитинства відрізнявся від своїх братів неабиякою природньою обдарованістю та мав, як тепер кажуть, великі амбіції. Мабуть тому його батько разумів, що цей його син у селі жити не буде. Він стане кимось іншим, ніж звичайний селянин.

Батько так і написав у своєму заповіті: «Синові моєму Тарасові зі спадщини після мене нічого не треба. Він не буде людиною абиякою, з його вийде або щось дуже добре, або велике ледащо; для нього спадщина по мені... нічого не значитиме..