Передчуваючи близьку кончину, Ярослав Володимирович, як свідчить «Повість минулих літ», наказав своїм п'ятьом живим на той час синам жити у мирі й злагоді і слухатися старшого з них — Ізяслава, якому заповів княжити в Києві.
Ярослав Мудрий – Великий князь київський, державний діяч часів Київської Русі, видатний будівничий, полководець, дипломат, покровитель освіти та книгорозповсюдження. Правив у Києві в 1016–1018 та у 1019–1054 рр. Ярослав був одним із синів Великого князя київського Володимира. Визначення «Мудрий» йому дали літописці, і воно стало своєрідним символом діянь князя, котрий зумів утриматися при владі у Києві аж 35 років.
Українські історики припускають, що Ярослав Мудрий народився в Києві приблизно у 978 році, деякий час жив у с. Предславине, неподалік міста, разом із матір’ю, полоцькою княжною Рогнідою. Після запровадження християнства як державної релігії при хрещенні дістав ім’я Юрій (Георгій). Здобув гарну освіту, навчаючись в одній зі шкіл для дітей привілейованих верств, заснованій його батьком. Із краєзнавчих джерел відомо, що у віці 15–16 років нащадків руських князів відсилали на удільні столи. Ярослава відрядили до Ростова, де він правив з десяток літ. Згодом недовго, років п’ять, княжив у Новгороді, виплачуючи Києву щорічну данину.
У 1019 році став Великим князем. За час свого князювання доклав чимало зусиль для зміцнення держави. Здійснив низку блискучих походів проти печенігів і назавжди відкинув їх від кордонів руських земель. Розбудував Київ, заклав великий храм Святої Софії, а в ньому заснував бібліотеку. Продовжуючи справу свого батька, великого київського князя Володимира, у поширенні освіти, Ярослав заснував у містах школи, у великих містах країни було створено книжкові майстерні, а переписування книг вважалося надзвичайно важливою та престижною справою. В Софійському соборі в Києві було зібрано велику кількість книжок. Більшість із них – переклади з іноземних мов, були церковними, богослужбовими. Крім них, широкого поширення на Русі набули трактати з історії, філософії, права, природничих наук.
Є припущення, що в Києві при монастирях існували й навчальні заклади вищого типу, де студіювали історію, літературу, богослов’я, природничі науки.
Значну увагу князь Ярослав приділяв розбудові Києва. Він оточив місто великим валом із глибоким ровом та із стіною на валу. До міста можна було потрапити через Жидівські (пізніше Львівські), Лядські та Золоті ворота. Останні дістали свою назву через позолочені бані церкви Благовіщення, що височіла над ними.
Однією з найвизначніших споруд, які Ярослав звів у Києві, був собор Святої Софії. Для його будівництва було запрошено найкращих майстрів із Візантії, які прикрасили унікальну за архітектурою споруду численними мозаїками, фресками, білим мармуром, червоним овруцьким шифером, бронзою, золотом. Нині собор внесено до Переліку світової спадщини ЮНЕСКО.
Останні роки життя Ярослав провів у Вишгороді. Помер 20 лютого 1054 р. Був похований у шеститонному мармуровому саркофазі в Софії Київській.
Answers & Comments
Ответ:
Передчуваючи близьку кончину, Ярослав Володимирович, як свідчить «Повість минулих літ», наказав своїм п'ятьом живим на той час синам жити у мирі й злагоді і слухатися старшого з них — Ізяслава, якому заповів княжити в Києві.
Объяснение:
Відповідь:
Ярослав Мудрий – Великий князь київський, державний діяч часів Київської Русі, видатний будівничий, полководець, дипломат, покровитель освіти та книгорозповсюдження. Правив у Києві в 1016–1018 та у 1019–1054 рр. Ярослав був одним із синів Великого князя київського Володимира. Визначення «Мудрий» йому дали літописці, і воно стало своєрідним символом діянь князя, котрий зумів утриматися при владі у Києві аж 35 років.
Українські історики припускають, що Ярослав Мудрий народився в Києві приблизно у 978 році, деякий час жив у с. Предславине, неподалік міста, разом із матір’ю, полоцькою княжною Рогнідою. Після запровадження християнства як державної релігії при хрещенні дістав ім’я Юрій (Георгій). Здобув гарну освіту, навчаючись в одній зі шкіл для дітей привілейованих верств, заснованій його батьком. Із краєзнавчих джерел відомо, що у віці 15–16 років нащадків руських князів відсилали на удільні столи. Ярослава відрядили до Ростова, де він правив з десяток літ. Згодом недовго, років п’ять, княжив у Новгороді, виплачуючи Києву щорічну данину.
У 1019 році став Великим князем. За час свого князювання доклав чимало зусиль для зміцнення держави. Здійснив низку блискучих походів проти печенігів і назавжди відкинув їх від кордонів руських земель. Розбудував Київ, заклав великий храм Святої Софії, а в ньому заснував бібліотеку. Продовжуючи справу свого батька, великого київського князя Володимира, у поширенні освіти, Ярослав заснував у містах школи, у великих містах країни було створено книжкові майстерні, а переписування книг вважалося надзвичайно важливою та престижною справою. В Софійському соборі в Києві було зібрано велику кількість книжок. Більшість із них – переклади з іноземних мов, були церковними, богослужбовими. Крім них, широкого поширення на Русі набули трактати з історії, філософії, права, природничих наук.
Є припущення, що в Києві при монастирях існували й навчальні заклади вищого типу, де студіювали історію, літературу, богослов’я, природничі науки.
Значну увагу князь Ярослав приділяв розбудові Києва. Він оточив місто великим валом із глибоким ровом та із стіною на валу. До міста можна було потрапити через Жидівські (пізніше Львівські), Лядські та Золоті ворота. Останні дістали свою назву через позолочені бані церкви Благовіщення, що височіла над ними.
Однією з найвизначніших споруд, які Ярослав звів у Києві, був собор Святої Софії. Для його будівництва було запрошено найкращих майстрів із Візантії, які прикрасили унікальну за архітектурою споруду численними мозаїками, фресками, білим мармуром, червоним овруцьким шифером, бронзою, золотом. Нині собор внесено до Переліку світової спадщини ЮНЕСКО.
Останні роки життя Ярослав провів у Вишгороді. Помер 20 лютого 1054 р. Був похований у шеститонному мармуровому саркофазі в Софії Київській.
Пояснення: