як ми звикли, селфі ми можемо робити будь-де та будь-коли, але мало роблять селфі з родиною. В наш час це актуальна тема, бо більшість людей виїхали на заробітки на кордон, або виїхали з рідної домівки із-за повномасштабної війни. Хтось зайнятий роботою, а хтось сім'єю. Ми не маємо часу щоб з'їздити до батьків, бо в кожного свій клопот. Кожній матері серце болить,бо її рідні діти не їздять до них, але ж вона кожен раз перед сном уявляє, що приїдуть онуки, діти, родичі та близькі люди. Тільки мати з батьком хвилюються за своїх дітей, а діти найчастіше ні. Селфі — це пам'ять на все життя. Пам'ять про родинну фотографію і атмосферу. Так, може у батьків немає такого сучасного телефона, щоб надсилати родинні зйомки родичам закордон, але таких людей на даний момент мало. Звичайно, ми можемо надсилати своїм родичам селфі де ви наприклад на фоні Ейфелевої вежі, але родинні зйомки... «а пам'ятаєш я сфотографувала матусю з татусем як вони мило дивились телевізор?» — говорить мені сестра — «ех, так, були часи...» — відповідаю я. У нас була телефонна розмова, бо я знаходжусь в Україні, а вона в Німеччині. Нажаль, більшість людей з окупованих територіях не зможуть зробити таке веселе родинне селфі, бо дуже багато родин втратили своїх близьких, дітей, онуків. Я сподіваюсь, що в цьому році війна закінчиться як мога скоріше, і всі сім'ї знову зберуться за тим самим столом і відсвяткують перемогу а після... а після зроблять родинну фотографію на пам'ять=)