Ответ:

Здраствуй,чарівна зимова казко!Як снігуронька-чародійка, що з'явилась із холодних завій півночі,ти прийшла и заворожила межигір'я кожну сосну, березу, осокорину.І заворожила мене самого...

Вийшов я зранку з будинку на поріг та й застиг від подиву. Зелені сосни стояли по коліна в снігу, надівши на себе білі кожухи,вгинаючи під срібним хутром охололі плечі.

A берези!Яким дивом іскрились берези!Здавалося, вони піднялися зі снігів, білокорі, пружні, кришталеві. Вони були схажі на царівен, на гордовитих дочок землі, що владарювали серед білого безмогіння.

Все, все було запорошено снігом,і ніхто ще не пройшов по тих килимах. Тільки червоногруді снігурі носилися над чагарями, збиваючи з гілочок срібний пил.

У глибині нашого Межигірсько ліска стояла занесена снігом хатина.3 ранньої весни до пізньої осені в ній люблять відпочити художники або музиканти. З настанням халадів хатина пустіла. Нині, серед засипаного снігом лісу, вона здавалась якоюсь загадковою: "Може,в ній зимує лісова Мавка?"-подумалось мені.

Щось незбагненне, потаємне є в чарах природи. Здається, зима хоче засліпити красу весни,літа и осені. Її краса виткана не з буйного зеленого листку, не з розмаїтності трав і квітів, не з золотистого колосу,нез осінніх пишних барв. Ні! Вона -з води! 3 звичайної води, що перетворилась у сніжинки і заграла під сонцем холодним кришталем. Справді,хіба це не диво!