Ответ:

1. Десять заповідей — це правила життя, дані людині Творцем, який бажає, щоб вона була вільною і щасливою. Це дороговказ, даний Тим, хто створив людину на свій образ і подобу та покликав її до повноти життя — до щастя. Це цінні вказівки стосовно правильного ставлення до світу, ближніх, самих себе і до Бога.

2. Гріх – це свідоме і добровільне порушення Божої Заповіді.

3. Перша Божа Заповідь повчає нас: “Нехай не буде в тебе інших богів, крім Мене”. Ця заповідь стоїть на сторожі правдивої релігії.

4. Бог дав людині усе розумно: своя турбота — про тіло, своя — про душу. В принципі заповідь про сьомий день говорить про те ж. Але, переступивши через цю заповідь, людина перейшла і межу розумного, що її вбиває. Саме вбиває. Тому що зайва, навіть можна сказати — маніакальна, турбота про тіло починає вбивати душу.

Культ грошей — це помилковий кумир, який не приносить щастя, а лише поневолює людину.

5. Забобони використовуються людиною для того, щоб зрозуміти майбутнє, дотримуватися традицій і навіть уникнути відповідальності.

Якщо неодружений хлопець буде облизувати ножа, то буде мати дружину, гостру на язик. Не можна купатись на Зелену неділю, русалоньки в воду затягнуть. Макогін дівчатам облизувати не варто, бо чоловік лисий буде. Сидіти на куті стола не можна – не одружишся, не вийдеш заміж.

6. Спроби дізнатися про своє майбутнє, передбачити певні події − не принесуть душевного спокою та навіть можуть зашкодити, адже це гріх, який людина бере на свою душу

7. Друга Божа Заповідь повчає нас: “Не клич намарно ім'я Господа. Бога твого”. Ця заповідь є неначе доповненням до першої. Це означає віддавати належну пошану Божому імені і не вимовляти його без пошанування, бо Він — всемогутній, бо Він всім керує, про все дбає.

8. Яхве, Йахве, Ягве,«Він живий», старослов'янською Сущий, — одне з численних імен Бога в юдаїзмі і християнстві (не варто плутати з титулами, такими як Ель, Адонай, Елохім, Саваоф, Еліон, Шаддай), яке у сучасному біблієзнавстві прийнято тлумачити як «Той, Хто змушує бути» або «Той, Хто є причиною буття».

9. Ісус добровільно віддається у руки своїх кривдників, а учні покидають Його, бо їм видавалося, що це є слабкість віддатися на наругу іншим. Ісус вчить нас цим вчинком великої покори.

Объяснение: