Ответ:

1

Англосаксонська модель соціальної ринкової економіки, також відома як ліберальна ринкова економіка, характеризується опорою на принципи вільного ринку, індивідуалізму та обмеженого державного втручання. Основні риси цієї моделі включають низькі податки, обмежене регулювання та орієнтацію на економічне зростання та ефективність.

Представниками англосаксонської моделі є Сполучені Штати, Великобританія, Австралія та Канада. Ця модель часто асоціюється з капіталізмом і характеризується високим ступенем гнучкості ринку та відносно низьким рівнем витрат на соціальне забезпечення.

Одним із ключових аспектів англосаксонської моделі є її зосередженість на особі, коли уряд розглядається як відіграючий обмежену роль в економіці. Це забезпечує високий рівень підприємництва та інновацій, а також робить сильний акцент на права приватної власності та захист контрактів.

Однак цю модель часто критикують за відсутність соціального захисту та нерівний розподіл багатства та доходу. Незважаючи на це, англосаксонська модель успішно сприяла економічному зростанню та стабільності, що зробило її однією з найвпливовіших моделей соціальної ринкової економіки.

2

Середземноморська модель соціальної ринкової економіки характеризується сильним акцентом на охороні праці, великою державою добробуту та значним ступенем державного втручання в економіку. Цю модель часто розглядають як золоту середину між англосаксонською моделлю більш laissez-faire і більш інтервенціоністською континентальною моделлю.

Однією з головних характеристик середземноморської моделі є важливість захисту працівників. Це часто включає закони, які зобов’язують гарантувати роботу, високу мінімальну заробітну плату та сильні права профспілок на ведення колективних переговорів.

Окрім захисту праці, середземноморська модель також зазвичай має широку державу загального добробуту, що забезпечує громадянам доступ до ряду переваг і послуг, таких як охорона здоров’я, освіта та соціальне забезпечення.

Іншою ключовою характеристикою середземноморської моделі є рівень державного втручання в економіку. Це може мати форму субсидій для певних галузей промисловості, регулювання цін і заробітної плати, а також контроль над ключовими ресурсами, такими як енергія та телекомунікації.

Прикладом країни-представника цієї групи є Італія. Італія має довгу історію сильного захисту праці, всебічної держави добробуту та значного ступеня державного втручання в економіку. Незважаючи на ці особливості, Італія також має відносно сильний приватний сектор і традиції підприємництва, що робить її гарним прикладом середземноморської моделі.

3

Поняття перехідної економіки стосується процесу переходу від централізованої планової економіки до ринково-орієнтованої економіки. Перехідні економіки характеризуються поєднанням елементів як планової, так і ринково-орієнтованої економіки. Це може включати наявність державних підприємств, поступову лібералізацію торгової та інвестиційної політики та створення ринково-орієнтованих інститутів.

Перехід до ринкової економіки є складним процесом, який включає різні виклики, включаючи реструктуризацію державних підприємств, створення стабільного фінансового сектору та розробку законодавчої та нормативної бази, яка підтримує ринкову економічну діяльність. Крім того, під час цього переходу країни можуть пережити період високої інфляції, безробіття та зниження економічного зростання.

Досвід країн з перехідною економікою дуже різнився: деякі країни успішно здійснили перехід до ринкової економіки, тоді як інші зіткнулися зі значними проблемами на цьому шляху. Швидкість і масштаби реформ залежатимуть від низки факторів, включаючи політичну та економічну ситуацію в країні, а також її інституційну та культурну спадщину.

Прикладами країн, які перейшли до ринкової економіки, є колишній Радянський Союз і країни Східної Європи, а також кілька країн Азії та Латинської Америки.