Відповідь:

1. Більшість населення Наддніпрянщини, історичної області на території сучасної України, становили слов’яни. У давнину регіон населяли різні племена, зокрема скіфи, сармати та слов’яни. У період середньовіччя в регіоні домінували слов'янські племена, такі як Київська Русь і древляни. З часом на Наддніпрянщину мігрували різні етнічні групи, як-от татари, євреї, німці, але найбільшою та домінуючою групою залишалося слов’янське населення.
2. У доіндустріальних суспільствах селянство часто поділялося на дві групи за майновою ознакою: землевласницьке селянство та безземельне селянство. Землевласницьке селянство — дрібні селяни, які володіли власною землею і виробляли продукти для власного споживання та на продаж. Безземельні селяни, з іншого боку, були орендарями або батраками, які не володіли землею і працювали на інших в обмін на заробітну плату або частину врожаю. Ці дві групи часто розшаровувалися за соціальним статусом та економічною владою.
3. Точної кількості промислових робітників у Дніпрі наприкінці ХІХ століття немає. Однак Дніпровський регіон був важливим промисловим центром України наприкінці 19 століття, де зростала кількість фабрик і майстерень, які виробляли такі товари, як текстиль, машини та металургійна продукція. Індустріалізація регіону була обумовлена наявністю ресурсів, зокрема вугілля та заліза, а також його розташуванням на перехресті важливих торгових шляхів. Кількість промислових робітників у регіоні зросла б у міру розширення промислового сектора, але точні цифри отримати нелегко.
4. У пореформену добу дворянство зазнало значних змін, оскільки воно втратило свої привілеї та було змушене пристосовуватися до нового капіталістичного ладу. Багато дворян були змушені продати свої землі та зайнятися торгівлею, а інші знайшли нову кар’єру в зростаючій державній бюрократії. Традиційний спосіб життя дворянства назавжди змінився реформами, і їм довелося навчитися конкурувати в швидко мінливому світі.