1. Боротьба за зміну становища української мови в історії України включала різні періоди і методи. Одним із ключових моментів було проголошення незалежності України в 1991 році, коли українська мова стала офіційною державною мовою. Перед цим, в епоху Радянського Союзу, українська мова була пригнічена, і влада намагалася примусово русифікувати населення. Однак, з часом, громадська активність та національне пробудження допомогли відновити статус української мови.

2. Боротьба за подолання "білих плям" в історії України пов'язана з розкриттям історичних подій, які були забуті або спробували приховати влади. Цей процес почався після незалежності в 1991 році і включає в себе дослідження, виявлення та визнання подій, які раніше були замовчувані.

3. Законом "Про мови в Українській РСР" закріплювався статус російської мови як другої державної мови в Українській РСР. Цей закон призвів до домінування російської мови в багатьох сферах суспільства. Процес деукраїнізації мовного середовища розпочався після незалежності, коли українська мова стала єдиною державною мовою.

4. Народний рух України почався в другій половині 1980-х років і мав на меті підтримку національної самосвідомості та бажання українців визначати свою долю. Він проявився в різних формах, включаючи масові демонстрації, створення національних груп та організацій, які просували ідеї незалежності.

5. Релігійне відродження в Україні пов'язане з релаксацією релігійних обмежень, які існували за радянського режиму. Причини включають бажання вільно обирати свою релігійну приналежність та повернення до традиційних релігійних цінностей після років атеїзму.

6. Відновленню УГКЦ (Української Греко-Католицької Церкви) та УАПЦ (Української Автокефальної Православної Церкви) чинили опір як радянська влада, так і РПЦ (Російська Православна Церква), яка була контрольована Кремлем. Влада боялася релігійного впливу та незалежності цих церков, тоді як РПЦ мала стратегічні інтереси в Україні.

7. Поширення протестантських церков в Україні було зумовлене релігійним різноманіттям та відкритістю суспільства після незалежності. Протестантські конфесії пропонують альтернативу традиційним релігійним спільнотам і привертають людей, які шукають новий духовний шлях чи прагнуть більшої релігійної свободи.