Verified answer

Ответ:Це тривало порівняно недовго – 100 млн років. Низка дуже складних процесів спричинила розігрівання давньої Землі (збільшення ущільненості, сильніші від теперішніх припливи, внутрішні реакції з виділенням тепла), утворення твердого ядра, рідкої мантії та початок формування рідкої кори. Таким був, на думку М. Муратова, перший етап розвитку земної кори, який тривав близько 1 млрд. років.На другому етапі утворилася базальтова земна кора (О. Павлов у 1922 р. назвав цю стадію "місячною"). Первинна кора була тонкою, її легко проламували моря лав. Базальти, габро, деякі ультраосновні породи утворили нижній шар сучасної земної кори. Тоді існувала й первинна атмосфера. Ця стадія протривала доти, доки первинна кора не охолодилася до температури +100°С, і водяна пара, яка виділялася внаслідок дегазації магми, почала конденсуватися, утворюючи первинну гідросферу. З гідросферою виникли й екзодинамічні процеси: ерозія руйнувала породи, переносила уламки, які відкладалися тепер уже в осадові породи. Під час третього етапу (археозой-перша половина протерозою, 3,8-1,6 млрд. років тому) сформувалася гранітно-метаморфічна кора давніх платформ (кратонів). У цьому формуванні виділяють три періоди: 1) догеосинклінальний, коли нагромаджувалися потужні товщі осадових порід; 2) протогеосинклінальний, коли осадові й вулканогенні породи зминалися в складки, зазнаючи метаморфізму і гранітизації (граніт – це кисла порода з великим вмістом SiО2, для його утворення потрібно, щоб до основної магми потрапила значна домішка SiО2, яка й надходила з осадових відкладів і завдяки процесам метасоматозу – це природний процес, що полягає в заміні одних мінералів гірської породи земної кори іншими зі зміною її хімічного складу за сталого об'єму); 3) утворення справжніх геосинклінальних прогинів раннього протерозою, які спаяли давні археозойські масиви між собою, а також утворення на архейських масивах раннього платформного (протопласт-формного) чохла. До давніх платформ належать п'ять великих і чотири невеликі у Євразії, три в Африці, дві у Північній Америці, по одній в Австралії, Антарктиді та Південній Америці. Четвертий етап – формування складчастої основи молодих платформ (1500-240 млн. років тому). На відміну від кратонів, молоді платформи мають тонший гранітно- метаморфічний шар, утворилися внаслідок геосинклінальних процесів і, зрештою, облямовують старі платформи. На цьому етапі відбулося щонайменше чотири епохи складчастості: давніша байкальської (не має уніфікованої назви), байкальська, каледонська, герцинська. Унаслідок усіх цих процесів утворилися материки з давніми і молодими платформами, що ускладнені щитами, антеклізами, западинами (авлакогенами, перикратонними прогинами, синеклізами), а також різними розломами і флексурами. На п'ятому етапі (мезо-кайнозой) особливу роль відігравав епіплатформний орогенез, унаслідок якого розпалася Гондвана, сформувалися великі гірські масиви на материках на місці молодих геосинклінальних областей, вторинні западини океанів, западини внутрішніх морів, рифти в океанах, Африці, а також на Байкалі. Мезо-кайнозой називають ще геоморфологічним етапом розвитку Землі. Вперше такого висновку дійшли І. Герасимов і Ю. Мещеряков (1964).У процесі генералізованого розгляду великих нерівностей Землі постає запитання: у яких співвідношеннях тепер є масиви окремих континентів і басейни океанів з головними елементами геологічної структури

2 Рухаючись, плити здатні зближуватися, розсуватися або зміщуватися одна відносно іншої. Якщо плити зближуються, то внаслідок зіткнення їхні краї зминаються в складки і на поверхні утворюються гори. Наприклад, на стику плит Індо-австралійської і Євразійської виникли гори Гімалаї.

Объяснение: