Завдання:
1) Визначте, виходячи з отриманих вами даних, в чому автор ебачає «тривожне становище суспільства?
2) Як ви вважаеме, чому царський уряд боявся розповсюдження української наукової та педагогічної літератури серед селянства?
Із циркуляру міністра внутрішніх справ П. Валуева про заборону української мови (18 липня 1862 р.)
Давно вже йде суперечка в нашій пресi про можливість існування самостійної малорусько літератури. Приводом для цієї суперечки були твори деяких письменників, які відзначалися бiльш або менш чудовим талантом або своею оригінальністю. За останній час питання про малоруську літературу набуло iншого характеру, внаслідок обставин чисто полiтичних, що не мають ніякого відношення до інтересів власне літературних. Попередні твори малоруською мовою були розрахованi лише на освiченi класи південної Росії, а тепер прихильники малоруської народностi звернули свої погляди на масу неосвічену, і ті з них, які прагнуть здійснити свої політичнi задуми, взялися, пiд приводом поширення грамотності і освіти видавати книги для початкового читання, букварiв, граматик, географiй i т.д..... В С.-Петербурзі навіть збираються пожертви для видання дешевих книг на південноруському нарiччі. ... ніякої окремої малоруської мови не було, немає i не може бути, і що нарiччя їх, яке вживається простолюдом, с та ж росiйська мова, тiльки зіпсована впливом на нет Польщі, Беручи до уваги, з одного боку, теперiшне тривожне становище суспільства, мiнiстр внутрішніх справ визнав за необхідне дати по цензурному відомству розпорядження, щоб до друку дозволялись тільки такі твори цією мовою, які належать до галузi красного письменства, пропускання ж книг малоруською мовою, як духовного змісту, так навчальних і взагалі призначених для початкового читання народу, припинити.
1) Визначте, виходячи з отриманих вами даних, в чому автор ебачає «тривожне становище суспільства?
2) Як ви вважаеме, чому царський уряд боявся розповсюдження української наукової та педагогічної літератури серед селянства?
Із циркуляру міністра внутрішніх справ П. Валуева про заборону української мови (18 липня 1862 р.)
Давно вже йде суперечка в нашій пресi про можливість існування самостійної малорусько літератури. Приводом для цієї суперечки були твори деяких письменників, які відзначалися бiльш або менш чудовим талантом або своею оригінальністю. За останній час питання про малоруську літературу набуло iншого характеру, внаслідок обставин чисто полiтичних, що не мають ніякого відношення до інтересів власне літературних. Попередні твори малоруською мовою були розрахованi лише на освiченi класи південної Росії, а тепер прихильники малоруської народностi звернули свої погляди на масу неосвічену, і ті з них, які прагнуть здійснити свої політичнi задуми, взялися, пiд приводом поширення грамотності і освіти видавати книги для початкового читання, букварiв, граматик, географiй i т.д..... В С.-Петербурзі навіть збираються пожертви для видання дешевих книг на південноруському нарiччі. ... ніякої окремої малоруської мови не було, немає i не може бути, і що нарiччя їх, яке вживається простолюдом, с та ж росiйська мова, тiльки зіпсована впливом на нет Польщі, Беручи до уваги, з одного боку, теперiшне тривожне становище суспільства, мiнiстр внутрішніх справ визнав за необхідне дати по цензурному відомству розпорядження, щоб до друку дозволялись тільки такі твори цією мовою, які належать до галузi красного письменства, пропускання ж книг малоруською мовою, як духовного змісту, так навчальних і взагалі призначених для початкового читання народу, припинити.
More Questions From This User See All
Answers & Comments
Verified answer
З огляду на той факт, що цитований документ є циркуляром про заборону української мови, можна зробити висновок, що автор розуміє «тривожне становище суспільства» як погрізлість в питаннях національної ідентичності і територіального устрою, а також як загрозу для єдності Російської імперії. Він вважає, що поширення української мови і літератури може спричинити збільшення національної самосвідомості серед українців та їх бажання отримати більшу автономію або навіть незалежність, що загрожує імперському проекту Росії.
Царський уряд боявся розповсюдження української наукової та педагогічної літератури серед селянства з огляду на те, що він вважав українців за "малоросів" - людей нижчого рангу, з менш розвинутою культурою та розумінням, і вважав, що вони повинні бути керовані зверху. Боячись впливу на селянський верстви української наукової та педагогічної літератури, царський уряд намагався заборонити її видання та поширення. Також, заборона на українську мову мала на меті уніфікацію усієї імперії на базі російської мови та культури.