Як працювати над оповіданням
1. Виберіть цікавий і повчальний випадок, який ляже в основу оповідання.
2. Сформулюйте тему й основну думку оповідання, доберіть до нього заголовок.
3. Відберіть необхідний матеріал із вашого досвіду (спогадів) чи інших джерел.
4. Продумайте композицію оповідання (вступ, зав'язка, кульмінація, розв'язка, висновок); складіть план.
5. Додержуйте співмірності частин оповідання, не від¬вертайте уваги від головного на несуттєве, другорядне.
6. Намагайтесь використати в оповіданні невеличкий діалог, елементи опису й роздуму, щоб повніше і глибше розкрити хід подій та характери людей, про яких ви пишете.
7. Напишіть чернетку оповідання; після перевірки і ви¬правлень перепишіть його начисто.
Слова для зв'язку частин твору
Початок:
якось, одного разу; це було; це трапилось; сталося так, що; ось який випадок стався; пригадується мені, як
Основна частина (послідовність розвитку подій):
у той час, коли; згодом,раптом, потім, пізніше, тоді; після того як; та ось, несподівано, нарешті
Кінцівка:
ось так закінчилося; ось який випадок стався...; ось така історія трапилась...
Answers & Comments
Ответ:
Велика ведмедиця
Я дуже люблю Карпати. Немає кращого відпочинку, як у горах. Отак роздумуючи, я піднімався все вище, поки не забрів у густий ліс. Продираючись крізь хащі, я вийшов на дику місцину. Густина кущів молодої грабини, непрохідні полчища ялівцю, громади молодих смерічок — усе творило перешкоду2 для дальшої ходи.
Продершись гущавиною, я вийшов на зарослу травою невеличку улоговину3. Я очам не повірив: неподалік стояла велика ведмедиця і жалібно скавуліла, а біля неї лежало налякане ведмежатко. Я боязко підступив ближче й угледів: ведмежатко потрапило в пастку4. Браконьєри поставили! Мені нічого іншого не залишалось, як тільки сміливо підійти до заполоненого звірятка. Але як поведеться його мати? Страх тіпав мною, як пропасниця5. І все ж, перемагаючи його, я поволі, дуже обережно підходив і не спускав з ока ведмедицю.
Я вклякнув біля ведмежати. Воно, бідне, тремтіло. А я, погладжуючи його ніжне хутро, примовляв: «Не бійся мене, малятко, я тебе визволю, я твій друг».
Я розняв залізко, погладив защемлену передню лапку, подивився, чи немає поранення — і відпустив його. Воно підстрибнуло і кинулось до своєї мами.
Ведмедиця уважно глянула на мене й побігла з малим до лісу
Объяснение: