Відокремлені члени речення

Відокремленими називаються члени речення, що за змістом виділяються при усному мовленні інтонацією, а на письмі — розділовими знаками:

Позамістом лежали Кримські гори, вкриті лісом (П. Панч).

Відокремлений член речення виділяється на письмі комами, рідше — тире.

Відокремленими можуть бути означення (також прикладки), обставини і додатки.

Відокремлені означення

Кома вживається для виділення відокремлених означень, виражених:

1. Дієприкметниками та прикметниками, що мають при собі пояснювальні слова й стоять після означуваного іменника:

Вмирав поет, залюблений у світ,

Вмирав поет, задивлений у море (П. Осадчук).

Деревця молоді, укриті білим пухом,

Тихенько сплять над Волгою в снігу... (Л. Забашта).

Розгойдане море, вже брудне й темне, наскакувало на берег і покривало скелі (М. Коцюбинський).

2. Дієприкметниками та прикметниками, що не мають пояснювальних слів і стоять після означуваного іменника, особливо в тих випадках, коли перед іменником є вже означення:

Ясне сонце, тепле й приязне, ще не вспіло наложити палючих слідів на землю (Панас Мирний). Живе життя і силу ще таїть

Оця гора, зелена і дрімлива (М. Зеров).

Слався, мій народе, мій гордий, чесний, добрий, молодий (М. Вінграновський).

3. Дієприкметниками та прикметниками (як із пояснювальними словами, так ібез них), поставленими перед іменником, якщо вони, виступаючи в ролі означення до іменника, мають ще обставинний відтінок (будучи, бувши...) або відділені від іменника іншими членами речення:

Дезорганізований раптовістю нічної атаки, ворог не встиг учинити скільки-будь сильного

опору (О. Гончар).

У червонім намисті, зав'язана великою хусткою, Марта була б дуже гарною молодицею (І. Нечуй-Левицький),

4. Дієприкметниками й прикметниками (як із пояснювальними словами, так і без них), що стосуються особових займенників:

Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися (І. Котляревський).

Вона стоїть навпроти Сагайди, маленька, мов куріпка на межі (О. Гончар).

Дивився [Юрко] на батька, і йому стало жаль його, завчасно постарілого, спрацьованого (І. Харчук).

5. Іменниками в непрямих відмінках (з прийменниками або без них), щоб надати їм більшої ваги порівняно з іншими членами речення:

Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакочуваними по лікті, з чорними косами, вона [Мотря] була ніби намальована на білій стіні (І. Нечуй-Левицький).

До неї наближалась мати... Іллевського, невисока, досить повна жінка, з кошиком у руці (О. Гончар).