Verified answer

Відповідь:Ця частина новели вселяє в мене надію на краще, віру в те, що помилки можна виправити. А ще дарує розуміння того, що не можна ділити людей на білих і чорних, бо навіть в найбільшому грішнику є краплинка добра. Перша частина новели вчить розумінню, толерантності і запобігає осудженню інших.

В Пеклі Кандата несподівано для себе побачив павутинку, що звисала звідкись з висоти. Він зрозумів, що це його шанс вибратись з цього страшного місця. Відчайдушно й наполегливо грішник почав дряпатись нагору, проте зрозумів, що його прикладу послідували й інші мешканці Пекла. Він розсердився і почав вимагати, щоб грішники негайно злізли з павутинки. Кандата злякався, що з таким вантажем павутинка не витримає і він не зможе вибратись. Але якраз у цей момент рятівна мотузочка обірвалась. За всім, що відбулось в Пеклі спостерігав Будда. Зрозумівши, що зло в душі Кандати переважило, він забрав павутинку. Такою є друга частина новели.

Оскільки перша частина твору породила в мені надію, то в другій я сподівалась підтвердження моїх сподівань – порятунок Кандати. Проте, побачивши, що за ним скористались рятівною павутинкою й інші грішники, я зрозуміла, що цього не станеться. Мене дуже засмутило поводження героя – я сподівалась, що та невеличка частинка добра, що була в ньому, переважить цього разу й він, вибравшись сам, допоможе й іншим. Але, на жаль, автор твору дає зрозуміти, що наявність другого шансу не гарантує. Новела виявилась для мене дуже повчальною, тому я щиро рекомендую її усім своїм друзям. Сам ще неодноразово перечитаю

Пояснення: