З самого раннього дитинства нам нав'язують те, що треба вчитись, гарно поводитись, допомагати батькам, іншим родичам. сусідам, однокласникам, кішкам, собачкам, продавцям в молочному павільйоні, бабусям на лавочці, бо не виростеш нормальною людиною. Та ще й погрожують, що підеш двірником працювати. В таких умовах взагалі хочеться втекти до лісу і виконувати роботу лісника, спілкуючись лише з тваринками. А що, майже двірник, як і пророкують "добрі" батьки!
Звісно, тобі не дуже приємно думати, що тебе чекає таке безрадісне майбутнє, і ти намагаєшся щось вигадати, щоб відвернути апокаліпсис з мітлою. Тобто, починаєш пошуки свого шляху в житті. Скрізь рекламують різні вузи, з екранів віщають політики і телеведучі, а на іншому каналі в той час йде серіал про доблесного слідчого або комедія про домогосподарок. І як тут не розгубитися, не захотіти всього й одразу, а потім мучитися із лякаючим вибором. А в той час навчання кульгає, і пекельна постать з мітлою вже розкриває обійми назустріч тобі! А на фоні вітер свище, кружляє пилюку і опале листя. Сухо, темно, моторошно... Скажи, тобі цього хочеться?!
Прокидаєшся. Перед тобою зошит для контрольних з української мови... Та ще й щось писати треба, щоб здатися розумним і заробити добру оцінку. Здавалося б, оцінка оцінкою, але вона може вплинути на семестрову, а та на атестат! Як все пов'язане в цьому житті, що аж мурашки по шкірі!
Іноді задаєшся питанням: а навіщо самому щось обирати? Хай обирають батьки - вони мудріші і досвідченіші. Чому нещасна сімнадцятирічна душа повинна маятися в пошуках якогось шляху, коли їй хочеться спокою?! Але душу кудись гонить мітлорукий, валянконогий і вушанкоголовий демон, і нема їй ані сну, ані відпочинку!
І тут на душу одинадцятикласника нисходить божественне просвітлення. Цей марнославний дідок з розтроєнням особистості (Бог тобто) нарешті згадав про раба свого. Йому хоч би що, а хлопцю - радість, з'явилася врешті-решт чітка мета в житті!
Я розповіла історю, яка здається смішною та гротескною, але я справді вважаю, що такі явища як бездіяльність і покладання на чужі сили дуже поширені серед сучасної молоді. Вони задоволені тим, що дають їм батьки і не бачать сенсу йти далі, розвиваючи себе. Вони вступають на спеціальності, до яких в них нема схильності (а чи є в них взагалі схильність до чогось або тільки байдужість?!), тому що так вирішили батьки, така професія наймодніша та найпрестижніша сьогодні або просто в певний вуз простіше потрапити. Але кому ти будеш потрібен навіть з дипломом, якщо ти не будеш, скажімо, чудовим та професійним юристом, тому що це тобі не подобається і натхнення ніякого до цієї роботи не спостерігається?!
Отож, треба постійно самовдосконалюватися ще з дитинства, виховувати силу волі, бо інакше ти будеш просто неспроможний відшукати свій шлях. Сам він тебе не знайде, і не сподівайся. Знайти його можна тільки наполегливою працею, постиганням наук і приведенням внутрашнього світу до ладу. Бажаю успіху в цій непростій справі!
Answers & Comments
Ответ:
Як віднайти свій шлях у житті
З самого раннього дитинства нам нав'язують те, що треба вчитись, гарно поводитись, допомагати батькам, іншим родичам. сусідам, однокласникам, кішкам, собачкам, продавцям в молочному павільйоні, бабусям на лавочці, бо не виростеш нормальною людиною. Та ще й погрожують, що підеш двірником працювати. В таких умовах взагалі хочеться втекти до лісу і виконувати роботу лісника, спілкуючись лише з тваринками. А що, майже двірник, як і пророкують "добрі" батьки!
Звісно, тобі не дуже приємно думати, що тебе чекає таке безрадісне майбутнє, і ти намагаєшся щось вигадати, щоб відвернути апокаліпсис з мітлою. Тобто, починаєш пошуки свого шляху в житті. Скрізь рекламують різні вузи, з екранів віщають політики і телеведучі, а на іншому каналі в той час йде серіал про доблесного слідчого або комедія про домогосподарок. І як тут не розгубитися, не захотіти всього й одразу, а потім мучитися із лякаючим вибором. А в той час навчання кульгає, і пекельна постать з мітлою вже розкриває обійми назустріч тобі! А на фоні вітер свище, кружляє пилюку і опале листя. Сухо, темно, моторошно... Скажи, тобі цього хочеться?!
Прокидаєшся. Перед тобою зошит для контрольних з української мови... Та ще й щось писати треба, щоб здатися розумним і заробити добру оцінку. Здавалося б, оцінка оцінкою, але вона може вплинути на семестрову, а та на атестат! Як все пов'язане в цьому житті, що аж мурашки по шкірі!
Іноді задаєшся питанням: а навіщо самому щось обирати? Хай обирають батьки - вони мудріші і досвідченіші. Чому нещасна сімнадцятирічна душа повинна маятися в пошуках якогось шляху, коли їй хочеться спокою?! Але душу кудись гонить мітлорукий, валянконогий і вушанкоголовий демон, і нема їй ані сну, ані відпочинку!
І тут на душу одинадцятикласника нисходить божественне просвітлення. Цей марнославний дідок з розтроєнням особистості (Бог тобто) нарешті згадав про раба свого. Йому хоч би що, а хлопцю - радість, з'явилася врешті-решт чітка мета в житті!
Я розповіла історю, яка здається смішною та гротескною, але я справді вважаю, що такі явища як бездіяльність і покладання на чужі сили дуже поширені серед сучасної молоді. Вони задоволені тим, що дають їм батьки і не бачать сенсу йти далі, розвиваючи себе. Вони вступають на спеціальності, до яких в них нема схильності (а чи є в них взагалі схильність до чогось або тільки байдужість?!), тому що так вирішили батьки, така професія наймодніша та найпрестижніша сьогодні або просто в певний вуз простіше потрапити. Але кому ти будеш потрібен навіть з дипломом, якщо ти не будеш, скажімо, чудовим та професійним юристом, тому що це тобі не подобається і натхнення ніякого до цієї роботи не спостерігається?!
Отож, треба постійно самовдосконалюватися ще з дитинства, виховувати силу волі, бо інакше ти будеш просто неспроможний відшукати свій шлях. Сам він тебе не знайде, і не сподівайся. Знайти його можна тільки наполегливою працею, постиганням наук і приведенням внутрашнього світу до ладу. Бажаю успіху в цій непростій справі!
Объяснение: