1. Пунктуаційну помилку допущено в рядку

А «Ракета така, як і його літак, – киває старий на сина й зауважує: – Опецькувата, блискуча... Викапаний літак, тільки крила обрубані».

Б Тоня, нахилившись до матері, шепоче їй у захваті: «Гляньте, мамо, у нашого Петруся гагарінська усмішка! Це в них тепер, видно, мода така...»

В «Кожне ягнятко через твої руки перейде, – ожвавів Демид, у якого де й глухота поділась. – Отару ведеш – не присядеш, усе попереду та попереду!»

Г «Діди й прадіди пішки ходили, хоч, мабуть, не один у душі сокола носив»: про щось роздумуючи засмучено каже батько.

Д «Не кузьки ви й не комахи, – хотів би відповісти їм льотчик. – І з найбільшої висоти бачу я ваші руки загрубілі та ваші обличчя, опалені вітрами, бачу вас у куряві чорних бур і в холодних дощах...»

2. Пунктуаційну помилку допущено в рядку

А – Який тут Дніпро широкий! – захоплено вигукнула одна з дівчат, білолиця, жвава, з гострими плечиками. – Звечора, коли ми лягали спати, береги були зовсім близько, хоч рукою дістань... А зараз он як розступились...

Б – Широко, просторо, аж дух забиває, – озвалася інша й вигукнула: – Роздолля!

В – Йдемо Самарською затокою, – пояснила найстарша з гурту. – Незабаром пороги.

Г – Пороги?, – студентки тісніше оточили свою подругу, збуджено, довірливо зазираючи їй у вічі. – Це ж так цікаво!.. Ті самі пороги?

Д – Ті самі... – відповіла вона. – Оце вже вони й починаються.