Відповідь:

Під час читання творів Гоголя звертають на себе увагу дивацтва мови, якою розмовляють і персонажі, і оповідач. Вони (персонажі) недорікуваті або багатослівні, нерідко їхнє мовлення набуває вигляду нісенітниці. Така мова не є похідною від соціального становища чи рівня освіти персонажів. Річ у тім, що герої Гоголя мають міфологічну свідомість, тобто сприймають дійсність, пропустивши її спочатку через підсвідомість. Міфологічна людина, - пише С. М. Телегін, - живе одночасно в трьох світах: духовних сил, конкретної реальності та соціальних відносин. Усі три світи в міфологічній свідомості нероздільні. Міфологічне сприйняття таким чином характеризується синкретизмом (=нерозрізненням протилежностей); водночас на людину проектуються якості тварини, а людські риси переносяться на природні об'єкти. Подібний елемент міфосвідомості називається антропоморфізмом1. Однак у світі Гоголя сучасна йому людина - примітивної душевної організації, зосереджена на власних егоїстично-потробних інтересах - наче пародіює "класичну" міфологічну свідомість. Якщо в давнину міфологічне сприйняття життя забезпечувало людині близькість до богів, можливість перебирати на себе їхню силу, то сучасна людина навіть не здогадується про своє божественне походження, не усвідомлює своєї унікальності й особистісної цінності.

Пояснення тому-що