Ответ:

1)

Полковник Шрам представляє собою символічну фігуру, яка втілює собою насильство та підкорення. Він є симпатизантом імперської ідеології та несприйнятливий до місцевих національних традицій та культури. Його головною метою є збереження єдності території, а не захист прав та свобод місцевого населення.

Для полковника Шрама найбільшим лихом є роздвоєність України та її державна послабленість, оскільки це може відкрити двері для національно-визвольного руху та загрози національній єдності. Він вважає, що територіальна єдність має переважати над національними інтересами, тому намагається запобігти будь-якому прояву національної свідомості та незалежності.

Для полковника Шрама роздвоєність України є найбільшим лихом, оскільки вона може порушити його концепцію національної єдності та загрожувати його владі та впливу на місцеве населення.

2)

Україна в усі часи була ласим шматочком для усіляких загарбників: сусідів та дальніх країн. Тому постійно та чи інша її територія потрапляла під чиюсь залежність, а після підписання Переяславської угоди і зовсім поділилася на дві частини. Одна була Лівобережною Україною та потрапила під протекторат царської Росії, а друга опинилася підвладною Польщі.

Та завжди серед українців знаходилися відважні люди, які прагнули до збереження української державності й об'єднання країни, але, на жаль, довгий час це не вдавалося. Саме цієї боротьби першим в українській літературі торкнувся у своїй творчості П. Куліш, створивши перший національний історичний роман «Чорна рада». Цей твір переносить нас у часи козаччини, коли центр боротьби за об'єднання України перенісся ззовні всередину країни. Саме погляд зсередини дав можливість побачити у новому світлі природу козацьких воєн, головні причини національної трагедії й національного розбрату.

3)

Кріпаки у повісті зображені безправними, приниженими, змученими важкою працею. Ось тільки один із багатьох штрихів кріпацького життя: «Увечері, смерком уже, вертаються з панщини люди потомлені і варом сонячним, і тяжкою працею; всі мовчать - хіба який зітхне важко або заспіває сумної, сумної пісні стиха...». А життя кріпаків у маєтку лікаря після приїзду туди інститутки письменниця зображує так: <<Коли б же поглянув хто, що там коїлось, що там діялось! Люди прокидались і лягали плачучи, проклинаючи. Усе пригнула по-своєму молода пані, усім роботу тяжку, усім лихо пекуче ізнайшла. Каліки нещасливі, діти, й ті в неї не гуляли». З приїздом господині панська петля на шиях кріпаків затягувалася все тугіше, все більше селяни задихалися, все сильніше вони протестували, все активніше шукали порятунку, а декому вдалося вирватися з цієї петлі, та дуже дорогою ціною.

Всю жорстокість кріпосників відчула на собі і головна героїня повісті Устина. Погрози і знущання інститутки довели Устину до хвороби, але її все одно ганяли на роботу. Але навіть в таких важких умовах дівчина не втратила оптимізму, доброти, моральної стійкості, гідності І волелюбності.

У своїй повісті «Інститутка» Марко Вовчок стверджувала, що головним завданням того часу було визволення селян з кріпацтва. Народ жадав життя без панщини, бажав волі та свободи - така головна думка проходила через весь твір, виражаючи прагнення кріпаків. Саме цю ідею Марко Вовчок висловила у фразі головної героїні повісті Устини: «Любо на волі дихнути.