Якось у степу широкому

був мак у вбранні червоному.

Квітла поряд кульбаба,

наче жовта пряма.

Мак дивився на неї,

та роготав:

,,-Чого ти, кульбаба, вся жовта така?

Колір червоний - ліпше пасує."

,,-А ти, маку -відповіда - не регочи,

білою стану, як хмара нова"

пройшов рівно день,

вітер віє на мак, та

пелюстки його опада.

А кульбаба на білую перетворилась,

згодом гарнішою стала!

Мак сам вже сумує,

що погані слова він казав.

,,Вже запізно" - говорить вона.