1. Коли i де народився В. Герасим'юк? 2. Де навчався В. Герасим'юк, 3. Назвіть поетичні збірки В. Герасим'юка. 4. Де I. Малковича було визнано найкращим поетом? 5. Назвіть видавництво дитячої літератури, яке заснував І. Малкович. 6. Яку посаду займає нині А. Мойсеєнко, 7. Назвіть особливості творчості А. Мойсеєнка (за М. Жулинським). 8. Хто виховував I. Павлюка? Чому так сталося? 9. Яка прикметна ознака вiршiв I. Павлюка? 10. Чим передусім відома Галина Кирпа? 11. Назвiть книги для дітей Г. Кирпи. 12. Хто з названих сучасних поетів є лауреатами Національної премії України імені Тараса Шевченка?
More Questions From This User See All
Answers & Comments
Народився 18 серпня 1956 року в гуцульській родині, вивезеній у 1940-ві до Караганди на «вічне поселення»[3].
Наприкінці 1950-х батьки нарешті змогли повернутися в рідне село Прокурава Косівського району Івано-Франківської області, де і минуло дитинство Василя. У селі закінчив неповну середню школу. Повну середню освіту із золотою медаллю здобув у Коломиї[4].
Перші спроби писати вірші відбулися ще в початкових класах.
Навчаючись у шостому класі, у Косові зустрічався з редактором районної газети («Радянська Гуцульщина») Олександром Бартошом і презентував йому власні вірші. У 1972 році у газеті видруковано перші поезії Герасим'юка[4]. Цього ж року його вірші надрукували у журналах «Дніпро» (№3) і «Ранок» (№6).
У 1982 році у Києві вийшла перша поетична збірка — «Смереки». Автор у ній описує Карпати і співжиття людини з природою,зокрема, магію гуцульських легенд, замовлянь і сам світ гуцулів.
У 1986 році у Києві вийшла друга збірка — «Потоки». У ній — гуцульські обряди, предки, опришки, карпатські нетрі, верховини і села.
Третя збірка — «Космацький узір» — з'явилася вже в роки «гласності» (Київ, 1989). У поезіях — спомини померлих, самокартання та роздуми про негаразди власні, своїх ровесників і своєї нації («Ми на камінь поклали мечі…», «Ми все залишили в могилах предків…», «Ми будемо довго криваві роки розгрібати…»).
До збірки «Діти трепети» (Київ, 1991) ввійшли вірші, писані переважно в період піднесення національно-демократичного руху, коли складалися передумови для здобуття Незалежності України. Основний мотив збірки визначає біблійний мотив гріховності[6].
У 1998 році вийшла збірка «Осінні пси Карпат. Із лірики вісімдесятих» (Київ). У 2000 — «Серпень за старим стилем» (Львів). У 2002 — збірка «Поет у повітрі. Вірші і поеми» (Львів). У 2003 — книга «Була така земля. Вибране» (Київ). У 2006 — «Папороть» (Київ). У 2007 — «Смертні в музиці» (Київ). У 2014 — «Кров і легіт. Вибрані вірші і поеми» (Чернівці). У 2016 — «Ґрегіт. Вибране» і «Anno Афини» (обидві — у Києві).
У 1978 році закінчив філологічний факультет Київського університету.
З 1978 по 1988 рік — редактор, завідувач редакції поезії видавництва «Молодь».
З 1988 по 1992 рік — старший редактор поезії видавництва «Дніпро».
З 1983 року — член Спілки письменників України.
З 1992 року — коментатор, заступник завідувача редакції літературних програм Національної радіокомпанії України.
З 1993 — голова журі Міжнародного конкурсу молодих літераторів «Гранослов». Цього ж року — отримав Премію «Благовіст» за збірку «Діти трепети».
Член літературної майстерні «Пси Святого Юра».
У 1995 році — лавреат Премії журналу «Сучасність».
З 1997 — член Асоціації українських письменників.
У 1998 році — лавреат Літературної премії імені Павла Тичини за книгу поезій «Осінні пси Карпат».
З 1999 року — ведучий літературних програм Національної радіокомпанії України.
У 2003 — лавреат Шевченківської премії.
З 2011 — ведучий програми «Діалог» на телеканалі «Культура».
Лавреат Літературної премії «Князь роси» імені Тараса Мельничука.
У 2012 році — лавреат Премії імені Леоніда Вишеславського «Планета поета».
Літературно-мистецька премія імені Володимира Забаштанського (2021).[5]
Член Українського ПЕН.
Живе і працює в Києві.