Складносурядним є речення
1.Вулиця наша насправдi вузенька, ще й покарлючена.
2.Весною, коли на її колiї й зеленi морiжки падає вечiр, вона стає схожою то на рiчку, то на
довжелезний мiст. 3.Тут з-за хворостяних тинiв привiтно здоровкаються з людьми
веснянкуватi вишняки, а в них то сумують, то веселiють бiленькi й блакитнавi хати.
4.Нашi вуличани, окрiм хлiборобства, ще мають i ремество в руках: столярство, шевство,
стельмахiвство, бондарство i мiрошництво.
5. Серед майстрового люду найбiльшої слави зажив мiй дiд Дем'ян якого , знав увесь
повiт. Чого тiльки не вмiв мiй дiдусь! ..
6. Залiзо й дерево аж спiвали в дiда, поки сила не повиходила з його рук. 7.Мiг
чоловiк нехитрим iнструментом вирiзати i просту людину, i святого. 8.Сусiди не раз,
смiючись, згадували, як на замовлення вiн робив нашому пановi фiгури апостолiв Петра й
Павла. 9. Вони виходили з дерева не пiсними святенниками, а могутнiми молодоокими
бороданями, яким приємно було тримати в руках i книгу, i ключi вiд раю.(М. Стельмах)