підкреслити підмет і присудок

1. Повітря тремтить від спеки, й у срібнiм маревi танцюють далекі
тополі (М. Коцюбинський). 2. Оля побігла до своєї зупинки, а дощ
летів в обличчя і не вщухав (Є. Кононенко). 3. Тихі сосни до ранку
шумлять, мою тугу виказують вітру (Г. Чубач). 4. Дерево стояло ще
голе, однак на вітах його починалося пташине життя (Д. Бедзик).
5. А тепер хлопець став свідком важкої, серйозної розмови дорослих
людей (Н. Бічуя). 6. Хуртовина ни трохи стишилась, та все одно йти
було тяжко (М. Стельмах). 7. Знову потеплішало, ласкаве повітря
долини війнуло в обличчя, а вгорі на чорному тлі замиготіли ясні та
великі зірки (А. Дімаров). 8. На вечірньому небі потьмяніли й щезли
сріблясті зірки (М. Стельмах).