Культура того часу успадкувала традиції культурних надбань минулого і розвивалася під впливом нових віянь. Її зміст визначали насамперед господарські, суспільні і політичні відносини. Негативним чинником була відсутність власної держави і роз’єднаність українських земель, які входили до кількох держав. Умови розвитку культури в них були різними. Попри негативний вплив такого становища, позитивною рисою стало проникнення західноєвропейських ідей гуманізму, відродження. Українці змогли навчатися в європейських університетах, долучившись тим самим до загальноєвропейського освітнього простору. Руйнівний вплив на культуру чинили набіги турків і татар, котрі нищили не лише культурні надбання, а й головне — людей, що їх створювали. Водночас небезпека призвела до вдосконалення будівництва оборонних споруд, розвитку воєнного мистецтва.

Чільне місце в розвитку культури займала освіта. Школи виникали при церквах, монастирях, приватних маєтках. У них навчалися діти не лише землевласників, але й селян, ремісників, містян. Заможні люди наймали вчителів для домашньої освіти. Підручниками зазвичай були церковні книги, а вчителями — дяки. Наприкінці XIV століття створили школи при католицьких монастирях, у яких вивчали латинську мову. В той час вона була мовою науки і давала можливість здобувати освіту в європейських університетах. Наприкінці XV століття виникло книгодрукування церковнослов’янською мовою. Першодрукарем став німець Швайпольт Фіоль, котрий у 1491 році в місті Краків видрукував кирилицею чотири книги для церковної служби в православних церквах: «Октоїх», «Часослов», «Тріодь Постна», «Тріодь Квітна». Проте більшість книжок і надалі були рукописними. Окрім церковної, поширювалася світська література, зокрема збірник «Ізмарагд», який містив повчання про книжну мудрість, повагу до вчителів, доброчинність і гріхи. Популярними стали перекладені повісті про Троянську війну, Олександра Македонського. Представником європейського літературного стилю вважають поета Павла Русина.