Відповідь

У багатьох казках, байках, оповіданнях розповідалось про протиставлення добра злу. Але В. Винниченко в оповіданні "Федько-халамидник" показав це на прикладі двох хлопців так яскраво, що вже не вважаєш Федька розбишакою, відчуваєш симпатію, повагу до нього, як до особистості.

Історія починається з того, що Федько був викликаний до служби і брав участь у боротьбі з турками. На жаль, він потрапив у полон, де зустрівся з халамидником – ворогом рідного народу і всього Українського земства. Здавалося б, зло перемогло добро – Федьків дух підкорився, він став халамидником, а не нічого тільки нарікати на долю, яка неправедно повела з ним.

Проте, в серці молодого хлопця палав вогонь благородства, і в найбільш критичну мить, коли халамидники грабували милосердну вдову, що врятувала Федька від смерті, він вирішив діяти. Він доводив, що добро завжди перемагає зло, проти стереотипів і насильства що звершує халамидників виступав за справедливість. Протистояти своїм колегам Федько сміливо ставитися за права слабких вибравши свою дорогу.

Таким чином, Федько став символом сопротивления, героем, який відмовився стати підлітком, який не захотів пошкодувати щирість, гідність і зберегти почуття милосердя. Тому «Федько-халамидник» можна сприймати, як твір, який на ділі проголошує принцип добра і силу мужності, твір, який зображує силу характеру і переконання в перемозі, що в боротьбі між добром і злом, переможе завжди добро.

Пояснення: