Відповідь:

Чіпка виховувався у бідноті, інколи навіть не було що їсти, мати нерідко била хлопця, у школі над ним знущались, єдиною втіхою в дитинстві Чіпки була бабуся — світла добра жінка, яка ніколи не ображала свого онука, розповідала йому казки та дуже хотіла, щоб він виріс хорошою людиною. Бідність, голод та неприйняття однолітками ще в малому віці відбилися на Чіпкиному серці, ще тоді заклало зло своє коріння. Пізніше він зміг стати хорошим господарем, мати свій город, але через несправедливість — усе це в нього відібрали, він не зміг з цим впоратися, почав пити, вигнав рідну матір з дому (потім, звичайно, пустить її назад через деякий час), можливо, якби була жива його бабуся, яка так щиро кохала Чіпку, вона могла б якось цьому зарадити — проте вже не може. Перше вбивство розв'язало йому руки, він знайшов погану компанію та вони почали здійснювати свої злочини.

 Чи можна назвати Чіпку жертвою соціальних обставин? Так, звісно. А чи можна назвати природженим злочинцем? Якщо просто злочинцем — то так, адже він таким не народився — він таким став. Проте, скільки б ми не говорили про те, як погано на людей впливає бідність, погане виховання, відношення — людина сама обирає ким їй бути, якою людиною.

Пояснення: Я не дочитала твір до кінця, тому відчувається деяка розмитість, але суть правильна. Надіюсь,