Після смерті Ц. залишився заповіт, згідно з яким
усе своє майно вартістю 100 000 грн він заповів
порівну своєму молодшому синові В. і дружині О.
Старший син спадкодавця — Д., який із дитинства
страждав тяжким захворюванням хребта, інвалід І
групи, звернувся з вимогою про визнання його
спадкоємцем і передання йому третини всього
майна батька. Дружина О. заперечувала цю
вимогу, зазначаючи, що Д. проживав окремо від
батька, а тому не може претендувати на
спадщину, якщо він не вказаний у заповіті. Чи має
Д. право на спадщину?