ПОМОГИТЕ СРОЧНО ДАЮ 100 БАЛЛОВ!
Способи передачі чужого мовлення
1)Пунктуаційну помилку допущено в рядку
А – Як вас, свахо, бог милує? Чи живі, чи здорові, моє серденько? – говорила Кайдашиха тонким голосом та все пишала губи.
Б – Спасибі вам, свахо! Живемо потрошку, хвалити бога. Сідайте, свахо, щоб старости сідали, – просила хазяйка.
В – Та дай же, боже, щоб старости сідали. – говорила Кайдашиха, втираючи губи й вид хусточкою, хоч на губах і на виду нічогісінько не було. – як дасть Господь милосердний, то, може, й справді старости незабаром сядуть у вас.
Г – Чи це ви, свахо, запилились? – спитала в Кайдашихи хазяйка.
Д – Еге, моє серденько. Надворі душно, неначе серед літа, – сказала Кайдашиха і знов удруге обтерла вид хусточкою.
2)Пунктуаційну помилку допущено в рядку
А – Чого це ти, Мотре, сіла шити? Хіба ти не бачиш, що в печі обід недоварений, а хата стоїть і досі неметена?– запитала Кайдашиха.
Б – Та вже ж бачу, не повилазило, – обізвалася Мотря, затягуючи нитку в вушко.
В – Гляди лиш, щоб тобі й справді не повилазило. Сядеш собі шити по обіді, як упораєшся, – не вгавала Кайдашиха.
Г – Ох-ох! – почала Мотря тонесеньким голосом, передражнюючи свекруху. – Так у мене чогось болить спина, так ниють руки.
Д – Дражнись, дражнись! – сказала свекруха: – Кидай лишень сорочку та вимітай хату, кажу тобі. Я хазяйка в хаті, а не ти. Роби те, що тобі загадують.
3)Правильно розставлено розділові знаки в реченні
А «Чи ти, стара, здуріла на старість, чи що?» – обізвався Кайдаш. – «Сьогодні субота, а вона пісні затягла».
Б «Не буде моя невістка покірна та слухняна, – думала Кайдашиха, стоячи коло печі, – Не одпочину я на старість од роботи».
В «Не буду замітати хати, – подумала Мотря, – ану, чи вимете свекруха».
Г Слова Ушинського вималював червоним олівцем,– «Якщо ви вдало виберете працю і вкладете в неї всю свою душу, то щастя само знайде вас».
Д «Чи бачили таке! – сказав батько і, помовчавши, додав. – Готовий хлібороб, одним словом».
4)Правильно розставлено розділові знаки в реченні
А «Оце ж, мов бачся, й Окунева хата!», – каже він сам до себе.
Б «Геть, одчепися од мене, бо мати лаятиме, що я й досі припічка не підвела», – сказала Мотря, але не пішла в хату підводить припічок, а почала мазати призьбу.
В «Ой, важу я на цю дівчину вражу, та не знаю, чи буде вона моєю: в’ється, як в’юн у руках, та коли б не вислизнула з рук»: подумав Карпо та й пішов у хату.
Г «Чи одігнала до череди?» – спитала спросоння Кайдашиха, прокинувшись. – Візьми ж, моє серце, начисти картоплі на борщ та накриши буряків, а я ось зараз встану та покажу тобі, як борщ накидати».
Д «Чом оце свекруха не береться до роботи?», – подумала Мотря.
5)Правильно розставлено розділові знаки в реченні
А «Ой боже мій! Не лиха ж оце людина»! – думаю я, та все мовчу, аж зуби зціпила.
Б «На свою голову гуркай! крикнула я на всі сіни. – Бодай ти своєю головою наклала!»
В «Постривайте ж. – Думаю я, – коли ви вивезли матір за царину на сміх людям та й покинули на розпутті, де ховають вішальників та шибеників, то й я покину вас».
Г А Палажка до мене: «Не кричи, бо я помилилась: думала, що моя різа; або заплати мені за півкопи грішми, або дай сніп».
Д Глянула на мене, та як роззявить свою вершу, як гавкне на ввесь город, – «Чи вже знов оце приблудилась до села, приблудо, волоцюго!»
6)Пунктуаційну помилку допущено в рядку
А «Що то значить наш товаровиробник, – прошепотів міліціонер. – Віднині купуватиму тільки все українське!»
Б «Хоч визирну, що там», – вирішила вона й, піднявши запинало, вибралася надвір.
В «А так, а так, – закланявся на всі боки панок з облізлою головою. – Високоповажні чорти, відьми й відьмаки, мушу просити вашої допомоги».
Г «Доведеться шукати вулканізацію: – засмутився тато.
Д «Северине! Северине! Це ти? Северине, нас заарештували! – закричала Наталочка. – Северине, чуєш, загадка не про Олеський замок!»