Боятися самотності не потрвбно, адже в кожної людини в житті є період самотності. Людина залежить від інших людей, вона спілкується і тд.
Тому для деяких людей самотність- це страшний сон. А для деяких ні, тому якщо вам здається що вас ніхто не любить чи ви нікому не потрібні, будь ласка озирніться навколо. На землі є 7,5 млрд людей, і ви думаєте що ви нікому не потрібні? Але і ,,прикликати'' її не потрібно,так як цей період не дуже приємний. Якщо ви перестали дружити з другом чи подружкою, це не означає що ви нікому не потрібні. Деякі люди не можуть знайти слільну ,,мову'' з людьми. Вони сваряться, хамлять. Тому треба дотримуватися хоч якогось етикету по спілкування з людьми.Люди мають розуміти, що в цьому світі вони не самотні. Більшість людей під тиском стереотипів сприймають життя на самоті як поразку, невдачу. Бо ми націлені на успіх, а тут не можемо поставити собі "залік" - отже, страждає самолюбство. Сюди ж можна віднести почуття провини за те, що не виправдали очікувань. Батьків зокрема і суспільства взагалі.
Відчуття покинутості, відторгнутості, другосортності виникає у багатьох, варто їм хоч на короткий час опинитися без пари. Воно штовхає на пошуки будь-яких поверхневих знайомств, тільки б "відволіктися" від чорних думок.
Але ж якщо ви не навчитеся чути себе, радіти простим речам і ділитися цією радістю з іншими, вам буде самотньо навіть у великій родині. Ви намагатиметеся жити інтересами дітей, дружини чи чоловіка, щоб не залишитися із власною душевною порожнечею, котра нікуде не зникне. Хтось ототожнює самотність із нудьгою. Це, як правило, люди, не надто схильні до рефлексії й самопізнання, які налаштовані переважно брати, ніж давати. Коли ж вони опиняються наодинці з самими собою, навіть тиша для них - нестерпна. Їм потрібні зовнішні підразники, регламентованість життя, стійло.
Оскільки самотність - це завжди випробування свободою, котра передбачає насамперед свободу вибору, такий стан викликає розгубленість. І бажання знову за когось "учепитися", аби не відчувати отого тягаря необхідності ухвалення рішень..
Коли ми залишаємося на самоті, то можемо поговорити самі із собою. По-друге, у цей період можна відновитися, відпочити набратися сил і віддихатися. По-третє, на самоті народжуються шедеври. А по-четверте, ми можемо побачити план своїх дій та розпланувати життя
Answers & Comments
Боятися самотності не потрвбно, адже в кожної людини в житті є період самотності. Людина залежить від інших людей, вона спілкується і тд.
Тому для деяких людей самотність- це страшний сон. А для деяких ні, тому якщо вам здається що вас ніхто не любить чи ви нікому не потрібні, будь ласка озирніться навколо. На землі є 7,5 млрд людей, і ви думаєте що ви нікому не потрібні? Але і ,,прикликати'' її не потрібно,так як цей період не дуже приємний. Якщо ви перестали дружити з другом чи подружкою, це не означає що ви нікому не потрібні. Деякі люди не можуть знайти слільну ,,мову'' з людьми. Вони сваряться, хамлять. Тому треба дотримуватися хоч якогось етикету по спілкування з людьми.Люди мають розуміти, що в цьому світі вони не самотні. Більшість людей під тиском стереотипів сприймають життя на самоті як поразку, невдачу. Бо ми націлені на успіх, а тут не можемо поставити собі "залік" - отже, страждає самолюбство. Сюди ж можна віднести почуття провини за те, що не виправдали очікувань. Батьків зокрема і суспільства взагалі.
Відчуття покинутості, відторгнутості, другосортності виникає у багатьох, варто їм хоч на короткий час опинитися без пари. Воно штовхає на пошуки будь-яких поверхневих знайомств, тільки б "відволіктися" від чорних думок.
Але ж якщо ви не навчитеся чути себе, радіти простим речам і ділитися цією радістю з іншими, вам буде самотньо навіть у великій родині. Ви намагатиметеся жити інтересами дітей, дружини чи чоловіка, щоб не залишитися із власною душевною порожнечею, котра нікуде не зникне. Хтось ототожнює самотність із нудьгою. Це, як правило, люди, не надто схильні до рефлексії й самопізнання, які налаштовані переважно брати, ніж давати. Коли ж вони опиняються наодинці з самими собою, навіть тиша для них - нестерпна. Їм потрібні зовнішні підразники, регламентованість життя, стійло.
Оскільки самотність - це завжди випробування свободою, котра передбачає насамперед свободу вибору, такий стан викликає розгубленість. І бажання знову за когось "учепитися", аби не відчувати отого тягаря необхідності ухвалення рішень..
Коли ми залишаємося на самоті, то можемо поговорити самі із собою. По-друге, у цей період можна відновитися, відпочити набратися сил і віддихатися. По-третє, на самоті народжуються шедеври. А по-четверте, ми можемо побачити план своїх дій та розпланувати життя
Вот я дуже старалась, та запізнилась на урок)