Підготовка мужніх, дисциплінованих, загартованих воїнів-головна мета спартанського виховання.

Новонародженого хлопчика приносили старійшинам на огляд. Слабкого або хворого за рішенням старійшин вбивали, скидаючи в прірву. Малюк, який отримав право на життя, залишався у батьків до семи років. Потім його забирали в школу, в якій йому належало не тільки вчитися, а й жити разом зі своїми однолітками.

По суті, це була не школа, а військовий табір з дуже суворими порядками. Вже в перший день дітей змушували голими руками, без ножів, ламати очерет, щоб зробити собі жорсткі підстилки. Навіть взимку хлопчики ходили босоніж, в одному і тому ж плащі, який їм видавали на рік. Вони задовольнялися найскромнішою їжею. Нерідко напівголодні діти були змушені добувати собі їжу злодійством, яке не вважалося ганебним. Попалися жорстоко карали, але не за злодійство, а за невідповідність.

Юних спартанців вчили читати і писати, грати на флейті, марширувати під музику і співати войовничі пісні. Науки вони не вивчали. Основний час був зайнятий фізичними вправами і військовим мистецтвом. Навіть висловлювати свої думки хлопчиків вчили по-військовому коротко і точно. Спартанці настільки прославилися цим своїм умінням, що коротка і точна мова з тих пір називається лаконічною (за назвою Лаконії). Одна спартанка, проводжаючи сина на війну, подала йому щит і сказала: «з ним або на ньому». Звідси пішов вислів» зі щитом або на щиті " (втратити щит в бою вважалося ганебним, на щиті приносили полеглих воїнів).

За свою історію Спарта дала світу чимало справжніх героїв, прославлених воїнів і полководців, але жодного вченого, письменника або художника.

Я вважаю, що таке виховання в нашому світі зараз недоречно.  Але тоді я б сприйняв би це цілком нормально, хоч виховували жорстоко, зате виростали з цих дітей справжні чоловіки, готові прийти на допомогу.