Ліси стоять, обшарпані й кошлаті. Морозний сніг, близкучий та легкий, падає на серце прямо. Ще неначебто вчора грали білі завірюхи – оркестри зими. У лісі бродив тупан, підзолочений сонячним промінням. Портрет Мони Лізи пов'язаний із чудовою порою в історії людства – епохою Відродження. Як сірничок, припалений від сонця, день спалахнув, обвуглився, погас. Дивлюсь на вас, щасливу у задумі, у музиці, у молодому сумі. І засина коло її чола, сповита в ніжність, доброту і ласку. Іду в простори я, чулий, тривожний. Стояла темна ніч, холодна, вітряна... Вишию внуку сорочку – світлу стежину у світ.
Ліси стоять, обшарпані й кошлаті. Морозний сніг, блискучий та легкий, здається падає на серце прямо. Ще начебто вчора грали білі завірюхи - оркестри зими. У лісі бродив туман, підзолочений сонячним промінням. Портрет Мони Лізи пов'язаний з чудовою порою в історії людства - епохою Відродження. Як сірничок, припалений від сонця, день спалахнув, обвуглився, погас. Дивлюсь на вас, щасливу у задумі, У музиці, у молодому сумі. І засина, коло її чола сповита в ніжність доброту і ласку. Йду в простори я, чулий, тривожний. Стояла темна ніч, холодна, вітряна. Вишию внуку сорочку - світлу стежину у світ.
Answers & Comments
Відповідь:
Ліси стоять, обшарпані й кошлаті. Морозний сніг, близкучий та легкий, падає на серце прямо. Ще неначебто вчора грали білі завірюхи – оркестри зими. У лісі бродив тупан, підзолочений сонячним промінням. Портрет Мони Лізи пов'язаний із чудовою порою в історії людства – епохою Відродження. Як сірничок, припалений від сонця, день спалахнув, обвуглився, погас. Дивлюсь на вас, щасливу у задумі, у музиці, у молодому сумі. І засина коло її чола, сповита в ніжність, доброту і ласку. Іду в простори я, чулий, тривожний. Стояла темна ніч, холодна, вітряна... Вишию внуку сорочку – світлу стежину у світ.
Ответ:
В поясненнях
Объяснение:
Ліси стоять, обшарпані й кошлаті. Морозний сніг, блискучий та легкий, здається падає на серце прямо. Ще начебто вчора грали білі завірюхи - оркестри зими. У лісі бродив туман, підзолочений сонячним промінням. Портрет Мони Лізи пов'язаний з чудовою порою в історії людства - епохою Відродження. Як сірничок, припалений від сонця, день спалахнув, обвуглився, погас. Дивлюсь на вас, щасливу у задумі, У музиці, у молодому сумі. І засина, коло її чола сповита в ніжність доброту і ласку. Йду в простори я, чулий, тривожний. Стояла темна ніч, холодна, вітряна. Вишию внуку сорочку - світлу стежину у світ.