Гектор, ждучи, міркував, Ахіллес уже був недалеко, Мов Еніалій-боєць, скаженілий в шоломі гривастім… Ще й понад правим плечем він списом потрясав пелеанським,
Дуже страшним, і блищала навкруг його мідь, ніби сяйво, Полум’ям ніби вогню, ніби сонця на сході проміння.» (Пісня 22)
«Ахілл – він багато сильніший. він до доброго завжди прихильний». (Пісня 11)
Довго Пріам Дарданід тоді дивувався з Ахілла, Зросту його і краси, до богів бо усім був подібний.» (Пісня 24)
Гектор:
А нині знайшла мене доля!
Тільки коли б мені тут без борні не загинуть, без слави…
Виконать діло велике на спогад далеким нащадкам!» (Пісня 22)
Ти тепер, Ректоре, й батько у мене і мати шановна, Ти мені рідний мій брат і подружжя моє пожадане; Ну пожалій же мене і тепер залишайся на башті, Та не зроби сиротою ти сина й жону удовою». (6)
Але мені соромно дуже Перед троянцями й перед троянками в пишних убраннях,
Те, що я тут боягузом вхилятися буду від січі. Та не велить мені й серце, бо звик вже я бути хоробрим, В перших рядах між троянськими лавами з ворогом битись, батькові славу велику й собі здобувавши незмінно». (Пісня 6)
Answers & Comments
Ответ:
Ахилл:
Гектор, ждучи, міркував, Ахіллес уже був недалеко, Мов Еніалій-боєць, скаженілий в шоломі гривастім… Ще й понад правим плечем він списом потрясав пелеанським,
Дуже страшним, і блищала навкруг його мідь, ніби сяйво, Полум’ям ніби вогню, ніби сонця на сході проміння.» (Пісня 22)
«Ахілл – він багато сильніший. він до доброго завжди прихильний». (Пісня 11)
Довго Пріам Дарданід тоді дивувався з Ахілла, Зросту його і краси, до богів бо усім був подібний.» (Пісня 24)
Гектор:
А нині знайшла мене доля!
Тільки коли б мені тут без борні не загинуть, без слави…
Виконать діло велике на спогад далеким нащадкам!» (Пісня 22)
Ти тепер, Ректоре, й батько у мене і мати шановна, Ти мені рідний мій брат і подружжя моє пожадане; Ну пожалій же мене і тепер залишайся на башті, Та не зроби сиротою ти сина й жону удовою». (6)
Але мені соромно дуже Перед троянцями й перед троянками в пишних убраннях,
Те, що я тут боягузом вхилятися буду від січі. Та не велить мені й серце, бо звик вже я бути хоробрим, В перших рядах між троянськими лавами з ворогом битись, батькові славу велику й собі здобувавши незмінно». (Пісня 6)