Ответ:Добре відомо, що найбільш яскравим і помітним є зовнішнє становище людини – її місце і роль в оточуючому світі і суспільстві. Але зовнішня велич майже нічого не варта, якщо вона не спирається на внутрішню силу людини, на якості її характеру, які незалежно від зовнішнього становища, вже самі собою складають людську велич. Та в чому ж полягає душевна велич людини?
Я вважаю, що насамперед – у розумі людини, але не тільки в ньому.
Величною є й душа кожної людини, та ця велич не настільки яскрава і може бути зовсім непомітною з першого погляду.
Ми завжди з любов’ю ставимося до тих людей, які щиро вірять і вірно кохають, до тих, хто відзначається вірністю своїм обов’язкам, ніжністю і лагідністю до близьких, безкорисливістю, великодушністю і самовідданістю. Яскравим прикладом духовної величі людей можуть бути герої роману О. Гончара “Собор”, головною темою якого є зображення духовної краси, викриття негативних проявів у людських відношеннях і збереження “соборів” душі.
Величними, духовно багатими людьми з чистими помислами постають перед читачами герої роману. Розвиваючись, людина повинна підвищувати не тільки свої розумові здібності,
інакше вона занедбає моральність, стане жорстокою, черствою і егоїстичною.
Людина, людяність, людство – ці однокореневі слова позначають щось незвичайне, специфічне і величне. Кожен з нас вважає себе справжньою людиною, але не завжди й оточуючі вважають саме так. Не кожний здатний це зрозуміти, але народжуються просто людиною, а справжньою людиною з великої букви можна лише стати. І великий шар обивателів, що не здатні досягнути людської величі, є тому підтвердженням.
Стиль життя, який ми обираємо, червоною стрічкою пронизує наше існування до кінця днів. Якщо добре придивитися, в нашому суспільстві більшість людей розуміє всю важливість дотримання моральних та етичних норм і прагнення досягти бажаних результатів. Саме так і може бути досягнута велич людини. Та це ще не все, бо лише від нас залежить, будуть називати великою людиною, чи ні.
Лише ми самі спроможні приймати рішення і будь-яких випадках діяти по своєму розумінню, а то і йти проти всіх, показувати свою душу, оголювати її перед іншими і витримувати все це. Дехто з нас може так жити, може піти проти течії, здолати усі перешкоди на своєму шляху і змінити своє я. Дехто з нас спроможний довести свою правоту, доцільність якогось винаходу і захистити святе право на своє життя.
Сьогодні існує навіть наука, яка займається проблемами розвитку суспільства і вивчає взаємовідносини між людьми, між кожною окремою людиною і суспільством, а також становить своєю метою вивчення людського духовного світу. Але жодна наука не зможе оцінити справжню велич людини, бо це привілеї оточуючих її близьких і знайомих. Лише справжня людина спроможна долати усі перешкоди на своєму шляху, інколи здаватися, інколи відпочивати, але знову і знову підводитися і дертися вгору. На мій погляд, велич людини є синонімом звання справжньої людини.
Крім того, велич людини полягає не в кар’єрі, не в славі і не в розкоші, а в досконалості і щедрості души. Тому для величі людини, як для моральної, так і для розумової, – безмежне поле людської діяльності і її постійного розвитку. Але моральна велич все ж таки ширша, бо вона доступна кожному, тоді як вершини розумової величі є долею талановитих.
Answers & Comments
Ответ:Добре відомо, що найбільш яскравим і помітним є зовнішнє становище людини – її місце і роль в оточуючому світі і суспільстві. Але зовнішня велич майже нічого не варта, якщо вона не спирається на внутрішню силу людини, на якості її характеру, які незалежно від зовнішнього становища, вже самі собою складають людську велич. Та в чому ж полягає душевна велич людини?
Я вважаю, що насамперед – у розумі людини, але не тільки в ньому.
Величною є й душа кожної людини, та ця велич не настільки яскрава і може бути зовсім непомітною з першого погляду.
Ми завжди з любов’ю ставимося до тих людей, які щиро вірять і вірно кохають, до тих, хто відзначається вірністю своїм обов’язкам, ніжністю і лагідністю до близьких, безкорисливістю, великодушністю і самовідданістю. Яскравим прикладом духовної величі людей можуть бути герої роману О. Гончара “Собор”, головною темою якого є зображення духовної краси, викриття негативних проявів у людських відношеннях і збереження “соборів” душі.
Величними, духовно багатими людьми з чистими помислами постають перед читачами герої роману. Розвиваючись, людина повинна підвищувати не тільки свої розумові здібності,
інакше вона занедбає моральність, стане жорстокою, черствою і егоїстичною.
Людина, людяність, людство – ці однокореневі слова позначають щось незвичайне, специфічне і величне. Кожен з нас вважає себе справжньою людиною, але не завжди й оточуючі вважають саме так. Не кожний здатний це зрозуміти, але народжуються просто людиною, а справжньою людиною з великої букви можна лише стати. І великий шар обивателів, що не здатні досягнути людської величі, є тому підтвердженням.
Стиль життя, який ми обираємо, червоною стрічкою пронизує наше існування до кінця днів. Якщо добре придивитися, в нашому суспільстві більшість людей розуміє всю важливість дотримання моральних та етичних норм і прагнення досягти бажаних результатів. Саме так і може бути досягнута велич людини. Та це ще не все, бо лише від нас залежить, будуть називати великою людиною, чи ні.
Лише ми самі спроможні приймати рішення і будь-яких випадках діяти по своєму розумінню, а то і йти проти всіх, показувати свою душу, оголювати її перед іншими і витримувати все це. Дехто з нас може так жити, може піти проти течії, здолати усі перешкоди на своєму шляху і змінити своє я. Дехто з нас спроможний довести свою правоту, доцільність якогось винаходу і захистити святе право на своє життя.
Сьогодні існує навіть наука, яка займається проблемами розвитку суспільства і вивчає взаємовідносини між людьми, між кожною окремою людиною і суспільством, а також становить своєю метою вивчення людського духовного світу. Але жодна наука не зможе оцінити справжню велич людини, бо це привілеї оточуючих її близьких і знайомих. Лише справжня людина спроможна долати усі перешкоди на своєму шляху, інколи здаватися, інколи відпочивати, але знову і знову підводитися і дертися вгору. На мій погляд, велич людини є синонімом звання справжньої людини.
Крім того, велич людини полягає не в кар’єрі, не в славі і не в розкоші, а в досконалості і щедрості души. Тому для величі людини, як для моральної, так і для розумової, – безмежне поле людської діяльності і її постійного розвитку. Але моральна велич все ж таки ширша, бо вона доступна кожному, тоді як вершини розумової величі є долею талановитих.
Объяснение: