Для мене війна – це страх людей, повне руйнування міст, селищ, домівок, пам’яток, горе, хаос, розруха, загиблі на фронті.

День, коли для мене почалася війна, я дуже добре пам'ятаю. Мені 8 років, я гралася на дитячому майданчику разом зі своїми друзями і ось раптом ми почули несамовитий гул машин. Такого ревіння раніше ніколи не чули. Нам стало цікаво і ми побігли подивитися, що ж це таке?Моє життя назавжди змінилося. Спокійні та безтурботні дні залишились далеко в минулому. Я пам’ятаю, як, затамувавши подих, вслухаюся до гучних розкотистих звуків і молю Бога, щоб то був грім, а не постріли… Над головою пролітають винищувачі, а в голові закралася тільки одна думка, щоб швидше настав мир на моїй рідній Україні, й люди більше не вмирали.

Вчимося жити по-новому. Кожен із нас відчуває тиск війни. Щоразу, переглядаючи випуски новин, моє серце крається від болю і туги за скаліченими долями людей, вбитими. Війна – це зло, яке можна знищити лише тоді, коли люди навчаться чути один одного, поважати цінності, бути терпимими, любити та пробачати.