Verified answer

Ответ:

Объяснение:

Андрій чекав(присудок) : ось-ось поїзд одірветься(присудок) од річки й помчить(присудок) кудись убік, через гори й ліси. Хай би отак ішов(присудок) і йшов(присудок), вистукуючи колесами, погойдуючись і ніде не зупиняючись і хай би віз(присудок) його аж до краю війни. Але війна не мала(присудок) ні кінця, ні краю. Вона була скрізь (скл. присудок): у селах і містах, у небі й на землі, у душах і в серцях. Від війни не втікали(присудок) – з нею боролись(присудок). Андрій не відмовлявся( скл. присудок) від боротьби. Він став(присудок) на цей шлях без примусу, добровільно. Однак відпочити від цього запеклого поєдинку він би не відмовився(присудок). Дев’ятнадцять років – це ж так небагато. У дев’ятнадцять люди мають милуватися(скл. присудок) сонцем, а не битися(присудок) за право глянути на нього бодай одним оком. У дев’ятнадцять років люди повинні мати(скл. присудок) право на життя, а не вмирати(присудок) як квіти,  збиті безжальними ударами сліпої палиці перехожого.

2) Стиль мовлення художній, а тип -  розповідь

P.S Я не бачу подвійного підкреслення, отже присудки будуть у дужках після відповідного слова, що є присудком, а підмет - одна лінія