Ответ:

міжусобиця між його синами. У ході чотирирічного кривавого братовбивчого протистояння загинули Борис, Гліб, Святополк, Святослав, й у 1019 р. до влади прийшов Ярослав Мудрий (1019-1054 рр.). Проте його влада була не повного. Ярослав та його брат, чернігівський князь Мстислав, утворили дуумвірат, поділили Русь по Дніпру й керували державою з двох центрів — Києва та Чернігова. Тільки після смерті Мстислава у 1036 р. Ярослав став єдиним правителем Русі.

Роки князювання Ярослава — час найбільшого піднесення Київської Русі. Ярослав більше дбав про розбудову та захист своїх земель, ніж про приєднання нових територій. Значну увагу він приділяв безпеці кордонів держави. На багато сотень верст тягнулися зведені при ньому «змійові вали» з укріпленими фортецями. Тільки збудована вздовж Росі оборонна система охоплювала 13 міст та фортець. Ще у 1030-1031 рр., разом із Мстиславом він відвоював у поляків Червенські землі (до Русі відійшли Перемишль, Червен, Белз). Продовжуючи зміцнювати західні рубежі країни, Ярослав провів у 30-40-х рр. кілька успішних походів проти ятвязьких, литовських та угро-фінських (чудь) племен, й заснував на березі Чудського озера місто Юр’їв (зараз — Тарту, Естонія). У 1036 р. Ярослав остаточно розбив печенігів і на честь перемоги 1037 р. на місці вирішальної битви побудував собор Святої Софії. У 1043 р. руські дружини на чолі з сином Ярослава — Володимиром здійснили останній похід на Константинополь. І хоча він завершився невдачею, загалом становище Київської держави на міжнародній арені в цей час характеризується стабільністю. Зовнішньополітична діяльність Ярослава носила, в першу чергу, дипломатичний характер. Важливе місце займала «сімейна дипломатія», тобто укладання вигідних союзів та угод шляхом династичних шлюбів. Сам він був одружений з дочкою шведського короля Інгігердою, його син Всеволод — з дочкою візантійського імператора Константина IX Мономаха, Ізяслав — з сестрою польського князя Казимира, Святослав — з онукою німецького цісаря Генріха II. Три доньки Ярослава вийшли заміж за європейських королів: Анна — за французького Генріха І, Анастасія — за угорського Андрія, Єлизавета — за норвезького Гаральда Сміливого. Це дало привід історикам називати його «тестем Європи».