1. Що купив батько Михайликові на базарі ? Чобітки. І це було для хлопця справжнім щастям.
2. До якого класу зарахували... - до другого
3. Чому Михайлик не впізнав батька - тому що батько пішов на війну, коли Михайлик ще був маленьким і він його добре не пам"ятав.
4. Хто підтримав хлопчика, коли помер дід? Його мама.
5. Хто зробив Михайликові вітряка ? дід Дем"ян
6. Для чого мати носила на собі насіння гарбуза? щоб насіння прогрілося і був кращий урожай. Цитата: "Це для того виношую, щоб у ньому ранiше прокидалося життя i щоб гарбузи були бiльшими".
7. Яке найбільше захоплення Михайлика ? читання
8. Коли хлопчик відчув, що став дорослим ? Я такого у творі не знайшла, але після смерті дідуся хлопчик багато у чому змінився. Можливо, відповідь також захована у останніх рядках твору: " I хороше, i дивно, i радiсно стає менi, малому, в цiм свiтi... — А лебедi летять... над моїм дитинством... над моїм життям!.." Якщо Михайлик вважає, що лебеді летять над його дитинством, то він розуміє, що це дитинство закінчується і він дорослішає.
9. Що незвичного було у качки ? Вона вміла в людях розбиратися.
10. Чому взимку хлопчику не дозволяли ходити надвір? бо у нього не було взуття.
11. На чому дитина спускалася з горба? на старих ночовках
12. Втрата якої рідної людини дуже засмутила хлопчика? дідуся
13. За що Михайлик був вдячний все своє життя батькам ? Михайлик все життя був вдячний своїм батькам за те, що вони в нелегкі роки пожертвували єдиним сімейним скарбом - коровою, щоб дати мождивість синові навчатися. Автор каже, що все життя проніс цю вдячність у своїй душі. Він схиляє "...свою, вже посивiлу голову" ".. перед людянiстю, скромнiстю i мудрiстю" своєї матері. Саме матір стояла "мов благання" коло долі Михайлика.
Ой, вибачте , не дочитала, що останнє завдання хоче великого обсягу тексту. Тому продовжимо:
Ось і перегорнуто останню сторінку повісті Михайла Стельмаха "Гуси-лебеді летять". На душі і сумно і радісно водночас. Перед очима постає веселий, жартівливий, кмітливий хлопчик Михайлик. А інколи є згадка про нього як вже про дорослого, з посивілою головою чоловіка. Розумію, що цей чоловік прожив нелегке життя, та впевнена, що прожив він його з гідністю і честю. Саме так, як навчили його батьки. І Михайло безмежно вдячний їм за все: за підтримку, за доброту, за ласку, за батьківську науку. Мати навчила його любити природу, все живе. Адже саме вона його вранці водила на город, щоб показати як приходить літечко, як бринять краплі роси на травах, як вкриваються димкою цвіту дерева. Батько ж привчав хлопця до важкої чоловічої роботи: землю обробляти, хліб сіяти і збирати. А разом батьки прищепили йому любов до праці, до рідної землі. Мати навчила хлопчика допомагати слабшим, бідним, не обходити стороною того, хто залишився у біді. А найбільше Михайлик дякував своїм батькам за те, що вони дали можливість йому навчатися. Батьки Михайлика були звичайними бідними селянами. У них не було фінансової змоги забезпечити синові отримання освіти. Михайлик згадує як його мати "благала, сварилася, плакала, ночами не спала i батьковi не давала спати, наполягаючи, щоб вiн оддав мене вчитися далi - у школу селянської молодi, що була за двадцять верст од нашого села". Батько дуже болісно сприймав ці прохання, тому що розумів, що не в змозі оплатити навчання. Пропозиція матері продати єдиний сімейний скарб - корову, ошелешила батька Михайлика. Після цих слів "у хижцi одразу стало тихо, бо хто не знає, що таке корова у бiднiй селянськiй сiм'ї? Навiть мати примовкла..." Напевне, нам сьогоднішнім не зрозуміти всю глибину цієї жертви, але батьки Михайлика таки продали годувальницю, щоб дати можливість хлопцю навчатися. Тому Михайлик і був вдячним своїм батькам. Автор зізнається, що все життя проніс цю вдячність у своїй душі. Він схиляє "...свою, вже посивiлу голову" ".. перед людянiстю, скромнiстю i мудрiстю" своєї матері, яка "мов благання" стояла завжди поруч з долею свого сина.
Answers & Comments
Verified answer
Відповідь:
1. Що купив батько Михайликові на базарі ? Чобітки. І це було для хлопця справжнім щастям.
2. До якого класу зарахували... - до другого
3. Чому Михайлик не впізнав батька - тому що батько пішов на війну, коли Михайлик ще був маленьким і він його добре не пам"ятав.
4. Хто підтримав хлопчика, коли помер дід? Його мама.
5. Хто зробив Михайликові вітряка ? дід Дем"ян
6. Для чого мати носила на собі насіння гарбуза? щоб насіння прогрілося і був кращий урожай. Цитата: "Це для того виношую, щоб у ньому ранiше прокидалося життя i щоб гарбузи були бiльшими".
7. Яке найбільше захоплення Михайлика ? читання
8. Коли хлопчик відчув, що став дорослим ? Я такого у творі не знайшла, але після смерті дідуся хлопчик багато у чому змінився. Можливо, відповідь також захована у останніх рядках твору: " I хороше, i дивно, i радiсно стає менi, малому, в цiм свiтi... — А лебедi летять... над моїм дитинством... над моїм життям!.." Якщо Михайлик вважає, що лебеді летять над його дитинством, то він розуміє, що це дитинство закінчується і він дорослішає.
9. Що незвичного було у качки ? Вона вміла в людях розбиратися.
10. Чому взимку хлопчику не дозволяли ходити надвір? бо у нього не було взуття.
11. На чому дитина спускалася з горба? на старих ночовках
12. Втрата якої рідної людини дуже засмутила хлопчика? дідуся
13. За що Михайлик був вдячний все своє життя батькам ? Михайлик все життя був вдячний своїм батькам за те, що вони в нелегкі роки пожертвували єдиним сімейним скарбом - коровою, щоб дати мождивість синові навчатися. Автор каже, що все життя проніс цю вдячність у своїй душі. Він схиляє "...свою, вже посивiлу голову" ".. перед людянiстю, скромнiстю i мудрiстю" своєї матері. Саме матір стояла "мов благання" коло долі Михайлика.
Ой, вибачте , не дочитала, що останнє завдання хоче великого обсягу тексту. Тому продовжимо:
Ось і перегорнуто останню сторінку повісті Михайла Стельмаха "Гуси-лебеді летять". На душі і сумно і радісно водночас. Перед очима постає веселий, жартівливий, кмітливий хлопчик Михайлик. А інколи є згадка про нього як вже про дорослого, з посивілою головою чоловіка. Розумію, що цей чоловік прожив нелегке життя, та впевнена, що прожив він його з гідністю і честю. Саме так, як навчили його батьки. І Михайло безмежно вдячний їм за все: за підтримку, за доброту, за ласку, за батьківську науку. Мати навчила його любити природу, все живе. Адже саме вона його вранці водила на город, щоб показати як приходить літечко, як бринять краплі роси на травах, як вкриваються димкою цвіту дерева. Батько ж привчав хлопця до важкої чоловічої роботи: землю обробляти, хліб сіяти і збирати. А разом батьки прищепили йому любов до праці, до рідної землі. Мати навчила хлопчика допомагати слабшим, бідним, не обходити стороною того, хто залишився у біді. А найбільше Михайлик дякував своїм батькам за те, що вони дали можливість йому навчатися. Батьки Михайлика були звичайними бідними селянами. У них не було фінансової змоги забезпечити синові отримання освіти. Михайлик згадує як його мати "благала, сварилася, плакала, ночами не спала i батьковi не давала спати, наполягаючи, щоб вiн оддав мене вчитися далi - у школу селянської молодi, що була за двадцять верст од нашого села". Батько дуже болісно сприймав ці прохання, тому що розумів, що не в змозі оплатити навчання. Пропозиція матері продати єдиний сімейний скарб - корову, ошелешила батька Михайлика. Після цих слів "у хижцi одразу стало тихо, бо хто не знає, що таке корова у бiднiй селянськiй сiм'ї? Навiть мати примовкла..." Напевне, нам сьогоднішнім не зрозуміти всю глибину цієї жертви, але батьки Михайлика таки продали годувальницю, щоб дати можливість хлопцю навчатися. Тому Михайлик і був вдячним своїм батькам. Автор зізнається, що все життя проніс цю вдячність у своїй душі. Він схиляє "...свою, вже посивiлу голову" ".. перед людянiстю, скромнiстю i мудрiстю" своєї матері, яка "мов благання" стояла завжди поруч з долею свого сина.
Пояснення: