Відповідь:Прочитавши роман мене вразила Ребекка, в ній поєднана зовнішня та внутрішня краса. Вона допомагає та підтримує слабких. Мені запам’яталися її блискучі очі, білі, наче перла, зуби, смуглявий відтінок обличчя, тонкі брови, що вигиналися погордливою дугою, густі чорні коси — її зовнішність не залишала чоловіків байдужими.

Ребекка — дивовижна дівчина, і кохання збагачує її внутрішній світ. Вона розуміла, що кохання до Айвенго не принесе їй щастя (з релігійних причин), все одно вона ставилася до молодого лицаря так, ніби все її життя пов’язане з його долею. Ребекка нічим не гребує, і коли просить батька підібрати залишеного на арені Айвенго. хворого, непритомного, вона сама, власними руками обмила і перев’язала йому рани. Навіть проти волі батька вона продовжує його лікувати, хоча й розуміє, якщо він не виживе – під удар потрапить вся її родина.

Ребекка гідно поводиться, коли її засудять до страти на вогниші, і храмовник зрозуміє, що в ній стільки сили духу, якої вистачило б на кількох лицарів.

Пояснення: