Ответ:

1. Післявоєнні роки.

В. Голобородько писав так:

«Моє дитинство припало на післявоєнні роки, але запам’яталися не ті, найтяжчі, щонайближчі до закінчення війни, а ті, коли люди вже стали жити заможніше й з їхніх очей зник отой характерний полиск голоду, що так нівечить образ гарного обличчя».

2. Гриви і вітру.

Цитата:

«На четвертому році життя батько дозволив мені посидіти на коні. Вже дорослим я кілька разів убивався з коней до смерті, але в серці поруч зі страхом падіння поселилася любов до гриви і вітру від швидкого галопу».

3. Верлібром.

4. Літературним етюдюм.

5. В. Підпалий.

6. Теплом, як гніздо.

Цитата з твору:

«...Але усім тепло,

усі знають: дощ перестане,

і хто напасеться, хто набігається,

хто нахитається,

хто насидиться на горі,

хто належиться,

а хто прийде додому

у хату, наповнену теплом, як гніздо».

7. Диханням.

Цитата з твору:

«...Наповнюймо

цей холодний всесвіт

теплими словами нашої мови,

які народжуються разом із диханням».

8. Культурного життя та історії держави.

9. Сестрою.

Цитата з твору:

«Бачиш: між трав зелених,

як грудочки, пташата...

Станьмо ось тут навшпиньки

спокій їх берегти.

Може, не зможу батьком –

стану їм старшим братом;

будь їм, маленьким, сірим,

просто сестрою ти…».

10. Казкою.

Цитата з твору:

«Трішки туману і трішки інею,

неба льодинку холодну —

на шлях…

Вечір, мов казка, над Україною...».

11. Лірики.

12. «З дитинства: дощ», «Грушка», «Дві яблуньки» та інші.